Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#24 В найближчому розділі — « <g/> Mystère profane <g/> » — сліпучо-яскравими кольорами автор малює потужність української землі <g/> , її віру в майбутнє своєї нації <g/> .
doc#24 Цій темі присвячений розділ — « <g/> Mystère profane <g/> » <g/> . </p>
doc#24 Візьміть « <g/> Mystère profane <g/> » <g/> .
doc#24 « <g/> Mystère profane <g/> » невідривна від степового пейзажу <g/> .
doc#24 4. Mystère profane <g/> .
doc#24 Такий у « <g/> Mystère profane <g/> » мотив відбитку пальців на припаді паркана <g/> . </p>
doc#24 <p> Не менш <g/> , ніж рефрени <g/> , характеристичні музично зорганізовані наростання або спадання <g/> , — дуже виразні <g/> , наприклад <g/> , у « <g/> Mystère profane <g/> » <g/> .
doc#24 Степ з « <g/> Mystère profane <g/> » і місто з « <g/> Танку міського вечора <g/> » — підкреслено складаються не з тримірних реалій життя <g/> , а з фарб і тонів <g/> , як завіса в « <g/> Слові перед завісою <g/> » <g/> .
doc#24 » в « <g/> Мелодрамі <g/> » і в « <g/> Сеансі індійського Гастролера <g/> » <g/> ; термін « <g/> дійство <g/> » <g/> , що зв'язує « <g/> Mystère profane <g/> » і « <g/> Атлетику <g/> » <g/> , — мотив цвинтаря і розквітлих яблунь <g/> , що зв'язує « <g/> Мелодраму <g/> » з « <g/> Найменням — Жінка <g/> » тощо <g/> ) <g/> .
doc#24 Так тема сліпучої зими з « <g/> Пантоміми <g/> » й весни з « <g/> Mystère profane <g/> » повторюється в « <g/> Найменням — Жінка <g/> » <g/> .
doc#24 Так з'являється знову в швидкому русі мотив часу і домінування в ньому кожночасного сьогодні ( <g/> « <g/> Сольо неприкаяної лірики <g/> » <g/> ) <g/> ; тема радости життя <g/> , вічної молодости з « <g/> Mystère profane <g/> » <g/> ; тема потужности людського колективу з « <g/> Танок міського вечора <g/> » <g/> ; тема людської іраціональности і тема дитинства з « <g/> Пантоміми <g/> » <g/> ; тема молоді і тема жінки — з « <g/> Лялькового дійства <g/> , або повстання крови <g/> » <g/> ; тема володіння технікою <g/> , тема снаги і вміння господаря землі з « <g/> Атлетики <g/> » — все це з'являється тепер єдиним хором <g/> , щоб <g/> , закінчившися мотивом « <g/> кольору нестримних палахтінь <g/> » зі « <g/> Слова перед завісою <g/> » <g/> , тим самим замкнути коло <g/> .
doc#24 Передусім до них належить автор <g/> , що з'являється як дійова особа вже в розділі « <g/> Сольо неприкаяної лірики <g/> » <g/> , діє в « <g/> Мелодрамі <g/> » <g/> , в « <g/> Mystère profane <g/> » <g/> , в « <g/> Сеансі індійського Гастролера <g/> » <g/> , а потім знову діє в передкінцевому розділі « <g/> Найменням — Жінка <g/> » <g/> .
doc#24 Діялектика протиріч <g/> , рух настрою й думки — від невиразного творчого неспокою в « <g/> Сольо неприкаяної лірики <g/> » через спостереження страждань жінки з цвинтаря в « <g/> Мелодрамі <g/> » до знайдення себе в єднанні з українським степом ( <g/> « <g/> Mystère profane <g/> » <g/> ) <g/> , до переборення всього пасивного <g/> , кволого <g/> , прогнилого ( <g/> « <g/> Сеанс індійського Гастролера <g/> » <g/> ) — йдуть однією лінією кристалізації характеру й настрою нового <g/> , свідомого себе і свого місця в житті українського інтелігента <g/> .
doc#24 Бо що є « <g/> Mystère profane <g/> » <g/> , як не історія взаємодії двох героїв <g/> : автора і — степу <g/> ?
doc#24 Третє внутрішнє кільце складається з двох циклів <g/> : в епізодах « <g/> Mystère profane <g/> » і « <g/> Сеанс індійського Гастролера <g/> » ще фігурує <g/> , як головна дійова особа автор <g/> , але жінка подана вже тільки в згадці <g/> .
doc#24 першому напруженні зав'язки і на останньому напруженні розв'язки <g/> ; тим <g/> , що він згадує про нього раз-у-раз <g/> , створюючи цим атмосферу напруженого чекання в інших розділах ( <g/> « <g/> Слово перед завісою <g/> » <g/> , « <g/> Сеанс індійського ґастролера <g/> » <g/> , « <g/> Муstèге profane <g/> » <g/> ) — старий засіб гострого драматичного напруження <g/> , створюваного тим <g/> , що героя на сцені нема <g/> , але все чекає на нього і говорить про нього <g/> , використаний <g/> , наприклад <g/> , Мольєром у « <g/> Тартюфі <g/> » <g/> , і тим <g/> , що він натякає на нього <g/> , дублюючи окремі елементи його в інших образах — землі в « <g/> Mystère profane <g/> » або дівчини з леґенем у « <g/> Ляльковому дійстві <g/> , або повстанні крови <g/> » ( <g/> згадаймо <g/> , до речі <g/> , що всі ці засоби властиві і середньовічній містерії <g/> , де Христос часто більше діяв позаочно <g/> , ніж безпосередньо на сцені <g/> , і де окремі інтерлюдії могли варіювати і в іншому світлі дублювати окремі епізоди основної дії <g/> ) <g/> ; тим <g/> , що автор з особливим почуттям і особливою емфазою подає цей образ <g/> , оточуючи його німбом найніжнішої і найпалкішої своєї закоханости <g/> , і <g/> , нарешті <g/> , — і може особливо — тим <g/> , що в многопляновому загалом творі образ цей
doc#24 І тому образ землі-степу в « <g/> Mystère profane <g/> » ототожнено з жінкою <g/> . </p>
doc#24 Картина світанку в « <g/> Mystère profane <g/> » — це не тільки символіка пробудження українського степу — це водночас і зворушлива в своїй деталізованості картина степового світання — що виписаністю деталів ( <g/> « <g/> Десь ніби з-під наших же ніг раз-у-раз вистрибують потривожені трав'яні коники <g/> , вибігають і випурхують якісь шелесливі жучки <g/> , дзвінкасті злотаві хрущики <g/> , спритні різнобарвні метелики <g/> » <g/> ) могла б конкурувати з пейзажами степу Панаса Мирного <g/> , — хоч стиль і спрямованість тут <g/> , звичайно <g/> , зовсім відмінні <g/> . </p>