Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#47 , важлива для зрозуміння її дитячих віршів <g/> , її « <g/> Материнок <g/> » <g/> . їй імпонує стримана шляхетність
doc#92 . Ця рецензія не була інспірована з Гарварду <g/> , її інспірація йшла від Білодіда і моєї з ним
doc#33 вищий щабель <g/> , Зоська вже справжня городянка <g/> , її поведінка не простолінійна <g/> , як у Мусіньки <g/> , є в
doc#81 її судів і присудів <g/> , її зціплені тонкі губи <g/> , її погляд згори вниз <g/> , брак толерантности <g/> ,
doc#22 історії вирішує людина завтрішнього дня <g/> , її душа <g/> , її світогляд <g/> . </p><p> Уже на початку нашого
doc#8 про фолкльор <g/> . Накопичуються деталі доби <g/> , її історичного кольориту <g/> , — але все це для того <g/> ,
doc#47 б подати від себе <g/> , бож <g/> , зрештою <g/> , це все її думки <g/> , її переживання <g/> , її благословення й прокльони <g/> .
doc#81 і заохочував автора <g/> , і викликав на живу думку <g/> , її низьким голосом <g/> . І її вузькуваті очі теж ніби
doc#22 вирішує людина завтрішнього дня <g/> , її душа <g/> , її світогляд <g/> . </p><p> Уже на початку нашого сторіччя <g/> ,
doc#28 книжній поезії дзвенять болі живої душі <g/> , її сльози <g/> , як реакція на жахну сучасність <g/> . Як не
doc#47 були принагідні <g/> , а з мовознавства — жадні <g/> , її матеріял випадковий і часто не перевірений <g/> .
doc#24 кінцева поява знаменує її примирення з життям <g/> , її повернення до життя <g/> , духовне відродження <g/> ,
doc#81 з кожного непричинкового тексту для журналу <g/> , її постійне запитання <g/> : </p><p> — Що ви принесли сьогодні <g/> ?
doc#40 підмета <g/> , напр <g/> . <g/> : « <g/> Я йду за Україну <g/> , її з'єднать <g/> , її зміцнить — мета мого життя <g/> » ( <g/> Стар <g/> . -Ч. <g/> ) <g/> . В
doc#81 Івана Трояна — лексиколога — заарештували <g/> , її викинули з праці і закрили доступ до наукової
doc#50 — посудини—чи не означало б це її загибелі <g/> , її розчинення в байдужій <g/> , безформній <g/> , бездушній
doc#15 ця наша ринва <g/> : склепана воно з товстого заліза <g/> , її </p><p> прив'язано до міцних рогачів <g/> . ( <g/> І. Сенченко <g/> ) </p>
doc#24 автор малює потужність української землі <g/> , її віру в майбутнє своєї нації <g/> . Ця частина — ніби
doc#28 . </p><p> От цієї двопляновости поезії Миколи Зерова <g/> , її лірично-суб'єктивної підоснови ( <g/> яку добре
doc#47 або Ольжич <g/> , України фактично не знали <g/> , її заново для себе творили <g/> , в той час <g/> , до зустрічі з