Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#47 Лятуринська вітає щире бачення світу дитячими очима <g/> , рішуче протестує проти вдавання дитини <g/> , гри в дитину <g/> , — теза <g/> , важлива для зрозуміння її дитячих віршів <g/> , її « <g/> Материнок <g/> » <g/> .
doc#92 Ця рецензія не була інспірована з Гарварду <g/> , її інспірація йшла від Білодіда і моєї з ним розмови в американському Кембріджі з йогр обуренням <g/> : </p><p> — З ким це узгоджено <g/> ? </p>
doc#33 Це вищий щабель <g/> , Зоська вже справжня городянка <g/> , її поведінка не простолінійна <g/> , як у Мусіньки <g/> , є в ній багато від малого й зіпсованого кошеняти <g/> , і є багато незайманости й чистоти <g/> , кокетства <g/> , майстерного в своїй плеканості <g/> , і щирої глибини <g/> , яка доводить Зоську до катастрофи <g/> , коли Степан зречеться її <g/> .
doc#81 Мене часом лякала беззастережність її судів і присудів <g/> , її зціплені тонкі губи <g/> , її погляд згори вниз <g/> , брак толерантности <g/> , ніжности <g/> , вирозуміння <g/> ; може <g/> , навіть — хтозна — жорстокість <g/> .
doc#22 Бо не треба конче бути ідеалістом <g/> , щоб знати <g/> , що перебіг історії вирішує людина завтрішнього дня <g/> , її душа <g/> , її світогляд <g/> . </p>
doc#8 Накопичуються деталі доби <g/> , її історичного кольориту <g/> , — але все це для того <g/> , щоб в антитезах цих дєталів розкрити вічне <g/> , незмінне <g/> , нє-рух історії <g/> . </p>
doc#47 Все <g/> , що сказано в поемі <g/> , Лятуринська могла б подати від себе <g/> , бож <g/> , зрештою <g/> , це все її думки <g/> , її переживання <g/> , її благословення й прокльони <g/> .
doc#81 — якимсь тільки їй притаманним питально-стверджувальним тоном <g/> , що і заохочував автора <g/> , і викликав на живу думку <g/> , її низьким голосом <g/> .
doc#22 Бо не треба конче бути ідеалістом <g/> , щоб знати <g/> , що перебіг історії вирішує людина завтрішнього дня <g/> , її душа <g/> , її світогляд <g/> . </p>
doc#28 І в його абстрактній <g/> , далекій від життя <g/> , наскрізь книжній поезії дзвенять болі живої душі <g/> , її сльози <g/> , як реакція на жахну сучасність <g/> .
doc#47 Їі знання з фолкльористики й стародавньої історії були принагідні <g/> , а з мовознавства — жадні <g/> , її матеріял випадковий і часто не перевірений <g/> .
doc#24 І коли на початку твору вона з'являється в момент <g/> , сказати б <g/> , хресної муки <g/> , в момент похорону коханого <g/> , коли вона близька того <g/> , щоб зректися життя <g/> , то кінцева поява знаменує її примирення з життям <g/> , її повернення до життя <g/> , духовне відродження <g/> , воскресіння <g/> .
doc#81 Пам'ятаю її обличчя з високим чолом <g/> , зачісаним назад волоссям і питливими очима <g/> , її радість з кожного непричинкового тексту для журналу <g/> , її постійне запитання <g/> : </p><p> — Що ви принесли сьогодні <g/> ?
doc#40 : « <g/> Я йду за Україну <g/> , її з'єднать <g/> , її зміцнить — мета мого життя <g/> » ( <g/> Стар <g/> .
doc#81 Але її чоловіка Івана Трояна — лексиколога — заарештували <g/> , її викинули з праці і закрили доступ до наукової кар'єри <g/> .
doc#50 І навіть якби та вода вирвалася зі свого полону — посудини—чи не означало б це її загибелі <g/> , її розчинення в байдужій <g/> , безформній <g/> , бездушній масі <g/> ?
doc#15 <p> ( <g/> І. Нехода <g/> ) </p><p> Ось <g/> , скажімо <g/> , ця наша ринва <g/> : склепана воно з товстого заліза <g/> , її </p><p> прив'язано до міцних рогачів <g/> .
doc#24 В найближчому розділі — « <g/> Mystère profane <g/> » — сліпучо-яскравими кольорами автор малює потужність української землі <g/> , її віру в майбутнє своєї нації <g/> .
doc#28 <p> От цієї двопляновости поезії Миколи Зерова <g/> , її лірично-суб'єктивної підоснови ( <g/> яку добре відчула офіційна критика <g/> !
doc#47 Для тих <g/> , хто <g/> , як Лятуринська або Ольжич <g/> , України фактично не знали <g/> , її заново для себе творили <g/> , в той час <g/> , до зустрічі з інакшою реальністю <g/> , ілюзія ця не була травматичною <g/> .