Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#1 <p> Але він надіється <g/> , що сам Господь покарає їх <g/> , а не збунтований і сліпий натовп <g/> : </p><p> Повинна буть <g/> , бо сонце стане <g/> , </p><p> І осквернену землю спалить <g/> . </p>
doc#1 Звичайно <g/> , різниця між місією апостола правди і науки <g/> , реформатора соціяльного устрою <g/> , та публікацією « <g/> Букваря <g/> » настільки велика <g/> , що <g/> , здається <g/> , — це речі несумісні і зіставлення їх сміхотворне <g/> .
doc#1 Однак якби нам хотілося звести його ідеї 1860 р. в одне логічне ціле <g/> , то можна було б їх викласти приблизно так <g/> : він сподівався <g/> , що зміна несправедливого устрою життя настане тоді <g/> , коли з'явиться апостол правди і науки <g/> .
doc#1 <p> Причинилися до цієї трагедії правлячі класи України <g/> , що пов'язали свої долі з Росією <g/> , ставши <g/> , як назвав їх поет <g/> , « <g/> няньками <g/> , дядьками отечества чужого <g/> » <g/> .
doc#1 Одним із першочергових завдань у вивченні творчости Т. Шевченка є уважний перегляд кожного з періодів <g/> , щоб згодом можна було виділити їх спільні й відмінні особливості <g/> … </p>
doc#1 Це було певною мірою Шевченкове повернення до самого себе <g/> , відмова від чужих йому впливів і подолання їх <g/> .
doc#2 <p> Якщо порівняти перший у збірці вірш Лятуринської з - ну <g/> , скажім <g/> , передостаннім <g/> , - враження таке <g/> , наче їх писали різні поети <g/> .
doc#2 <p> Шлях Лятуринської лежав від аскетизму малюнку голкою на камені до пишности найбуйнішої орнаментики і від стриманої приглушености почувань до їх найбільшого розросту <g/> , хоч завжди без їх демонстрування і без гістерії <g/> .
doc#2 <p> Шлях Лятуринської лежав від аскетизму малюнку голкою на камені до пишности найбуйнішої орнаментики і від стриманої приглушености почувань до їх найбільшого розросту <g/> , хоч завжди без їх демонстрування і без гістерії <g/> .
doc#2 Є ще молитва <g/> , але — « <g/> молитви бійців недовгі <g/> » <g/> , і єдиний їх зміст - щоб вища сила <g/> , спершу Перун <g/> , потім Мати Божа <g/> , помогла на ворога <g/> .
doc#2 Вона вживатиме прикметників замість іменників <g/> , у ролі іменників <g/> , таким чином роблячи їх предметовими <g/> , але й показуючи властивості предметів <g/> .
doc#2 Відтепер епітет-прикметник ввіходить у її поетичну техніку <g/> , а що вжито його обережно й нерясно <g/> , то тим більше випинаються ті нечисленні окреслення <g/> , що їх таки допущено <g/> . </p>
doc#2 <p> За сумом іде ніжність <g/> , не виключаючи жорстокости й суворости <g/> , але доповняючи їх <g/> .
doc#2 У « <g/> Княжій емалі <g/> » цикли ясні <g/> , бо визначені назвами <g/> , що їх дала сама авторка <g/> .
doc#3 Нечуя-Левицького <g/> , а від того часу широко вживаються в творах письменників <g/> , хоч і не всіх ( <g/> нема їх <g/> , приміром <g/> , в обстежених творах Грінченка й Коцюбинського <g/> , пізніше — Хвильового <g/> ) <g/> .
doc#3 Але в загальній системі числівникової синтакси не слід спускати з ока <g/> , що він завдає ще одного вдару по « <g/> прикметниковим конструкціям <g/> » ( <g/> типу два речення <g/> ) і заступає їх « <g/> іменниковим <g/> » типом <g/> , точніше кажучи <g/> , мішаним іменниково-прикметниковим <g/> , роблячи тим самим ще один крок до специфічно-числівникової мішаної парадигми як прикмети саме даної частини мови і відмежовуючи цю частину мови від інших частин мови <g/> , які такої мішаности не мають <g/> . </p>
doc#4 Бо особливість поезії Наталі Лівицької-Холодної в її « <g/> нових <g/> » віршах є те <g/> , що вона не цурається <g/> , здавалося б <g/> , найпрозаїчніших речей — і цим вона дуже сучасна <g/> , — але не нагромаджує їх у дусі голляндського малярства Яна Стеена чи Давіда Тенірса з їх « <g/> строкатим сміттям <g/> » як самоціллю <g/> , не затримується увагою своєю й читача на них <g/> , а тільки черкає їх <g/> , як ластівка в стрімкому леті може черкнутися крилом якоїсь речі <g/> , але ніколи на ній не зупиниться й не спочине <g/> . </p>
doc#4 Бо особливість поезії Наталі Лівицької-Холодної в її « <g/> нових <g/> » віршах є те <g/> , що вона не цурається <g/> , здавалося б <g/> , найпрозаїчніших речей — і цим вона дуже сучасна <g/> , — але не нагромаджує їх у дусі голляндського малярства Яна Стеена чи Давіда Тенірса з їх « <g/> строкатим сміттям <g/> » як самоціллю <g/> , не затримується увагою своєю й читача на них <g/> , а тільки черкає їх <g/> , як ластівка в стрімкому леті може черкнутися крилом якоїсь речі <g/> , але ніколи на ній не зупиниться й не спочине <g/> . </p>
doc#4 Бо особливість поезії Наталі Лівицької-Холодної в її « <g/> нових <g/> » віршах є те <g/> , що вона не цурається <g/> , здавалося б <g/> , найпрозаїчніших речей — і цим вона дуже сучасна <g/> , — але не нагромаджує їх у дусі голляндського малярства Яна Стеена чи Давіда Тенірса з їх « <g/> строкатим сміттям <g/> » як самоціллю <g/> , не затримується увагою своєю й читача на них <g/> , а тільки черкає їх <g/> , як ластівка в стрімкому леті може черкнутися крилом якоїсь речі <g/> , але ніколи на ній не зупиниться й не спочине <g/> . </p>
doc#4 <p> Рубчак дуже влучно помітив <g/> , що короткі поезії Наталі Лівицької-Холодної попри всю їх підкреслену уривчастість <g/> , їхню підкреслену шкіцовість нібито тільки вражень свого роду імпресіонізм <g/> , і то імпресіонізм навіть не картин <g/> , а тільки акварель <g/> , підготовчих до картин <g/> , що ніколи не були і не будуть написані <g/> , — попри все це вони становлять дуже своєрідну цілість <g/> , так що « <g/> цю книгу на певному рівні справді можна читати як роман <g/> » <g/> .