Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#0 Зрештою <g/> , розрізнення таке й не має істотного значення <g/> , бо початок цієї історії застав Н. не в місці народження <g/> , а в славному першопрестольному місті Харкові <g/> , і то після того <g/> , як перейшов той престол із наказу Постишева до тепер уже <g/> , виходить <g/> , другопрестольного міста Києва <g/> .
doc#0 <p> Від загальних міркувань тут уже слід повернутися до історії Н. <g/> , від Красного Лимана до Гофу <g/> .
doc#0 Сам і самотній був Н. у Красному Лимані <g/> , вчотирьох у Львові <g/> , всімох у Пляуені <g/> , а вже коли змовкли гармати й мінні поля <g/> , навколо Н. твориться цілий колектив <g/> , самоназваний муром/МУРом <g/> , не боячися претендувати на якесь <g/> , хай мале місце в історії України <g/> , української культури <g/> , в брунькуванні <g/> , в динаміці <g/> , в потужнінні <g/> . </p>
doc#1 <p> Це виразно показує єдиний вірш цього періоду <g/> , присвячений філософській інтерпретації української історії <g/> .
doc#1 <p> Саме в цьому вірші Т. Шевченко стверджує <g/> , що історії давньої України настане кінець і без сокири <g/> , не через революцію <g/> , а через тріюмф Правди і Справедливости <g/> .
doc#1 Концепція української історії у вірші переглянута й підпорядкована новій <g/> , загальній концепції життя людини і Бога у творчості Т. Шевченка <g/> .
doc#2 Руїни <g/> » <g/> , — синтеза історії Волині <g/> .
doc#3 Інститут літератури не вчить людей писати романи <g/> , інститут історії — робити державні перевороти <g/> .
doc#4 У Наталі Лівицької-Холодної йдеться бо про настрої й відчуття <g/> , в Рільке <g/> , а особливо в Ґете настрої й почуття перетоплені в філософію <g/> ; у Наталі Лівицької-Холодної вони особисті й суб'єктивні <g/> , в Ґете вони включені в широке море історії людських культур <g/> .
doc#4 Ґете вступив у свій вік старіння збіркою « <g/> Західно- східний диван <g/> » <g/> , і в її гордовитому задумі було виявити подібність — унутрішню — в різноманітності — зовнішній — людських проявів діяльности й світосприймання в усій історії цієї неспокійної істоти — людини <g/> .
doc#5 Але якщо ми не знаємо всієї біографії Юрія Олександровича <g/> , то чи не могли б ми обійтися і без історії його лябораторних спроб <g/> ? </p>
doc#6 Він писав <g/> : “ <g/> Для мене нема сумніву <g/> , що й дотепер Бройгель — один з найбільших малярів в історії <g/> .
doc#6 Деякі картини многоепізодні і ховають у собі можливості багатьох “ <g/> історій <g/> ” <g/> , але ці історії лишаються нерозкритими назвою <g/> : “ <g/> Після балю в Жоліфу <g/> ” <g/> , “ <g/> Кузня <g/> ” <g/> .
doc#6 Особливо виразно така стандартизованість і масковий характер облич виявилися в ілюстраціях до історії родини Вахнів <g/> , починаючи від обкладинки до сцени в крамниці ( <g/> с. 66 <g/> ) <g/> .
doc#6 Різні його серії <g/> , видані книжками <g/> , були не рисункові <g/> , вони будувалися на репродукціях з картин <g/> , але рисунковими були ілюстрації до Франкового “ <g/> Лиса Микити <g/> ” <g/> , перенесеного фактично до Канади <g/> , і до історії родини Вахнів <g/> , ще одна данина автора українським піонерам Канади <g/> .
doc#6 В історії родини Вахнів рисунки двох типів <g/> .
doc#7 Все це давно одбриніло <g/> , давно перейшло в хрестоматії з історії літератури <g/> .
doc#8 В історії літератури він знав Куліша і оточення Куліша <g/> , в етнографії — « <g/> заговори <g/> » <g/> , обряди і казки <g/> , в філософії — Сковороду <g/> .
doc#8 Він не вкладався в традиційні університетські посади — кате- дра археології <g/> , катедра етнографії <g/> , катедра історії літератури <g/> , — він був водночас надто широкий і надто вузький для цього <g/> .
doc#8 Накопичуються деталі доби <g/> , її історичного кольориту <g/> , — але все це для того <g/> , щоб в антитезах цих дєталів розкрити вічне <g/> , незмінне <g/> , нє-рух історії <g/> . </p>