Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#0 <p> Світ і далі ловив заїжджих зі сходу <g/> , світ в інших уніформах і з зовсім відмінною фразеологією <g/> .
doc#0 <p> Із чотирьох можливих шляхів суспільного розвитку два прямо ведуть до катастрофи <g/> : нищення інших і нищення себе <g/> .
doc#1 Стиль і настрій цих віршів та поем характерний для більшосте інших творів тих років <g/> .
doc#1 Це поезія апокаліпсису <g/> , який <g/> , однак <g/> , веде не до кінця світу <g/> , а до ідилічного майбутнього царства справедливости <g/> ; поезія ненависти <g/> , що плине з надміру любови <g/> ; поезія мучеництва <g/> , яке людина приймає добровільно заради інших і котре намагається компенсувати наругою над іншими <g/> .
doc#1 Ціла поема побудована на контрастах <g/> , на неодноразових <g/> , частих і навмисних відступах від логіки <g/> , на патологічному роз'ятрюванні власного й чужих страждань <g/> , на мрії про довічне звільнення себе й усіх інших від цього страждання <g/> . </p>
doc#1 Так само і в інших віршах <g/> , де найбільш загальні концепції й образи історичних подій та епох ніби закодовані у стислих символах <g/> .
doc#1 В основі його композиції — те ж саме надання народньопісенним образам та засобам інших значень <g/> , хоча тут зміщення досягається не переходом від пляну « <g/> дійсности <g/> » до пляну порівнянь <g/> , а паралелізмом трьох образів <g/> , здавалося б <g/> , зовсім не пов'язаних між собою <g/> , — калини та явора <g/> , качки з каченятами <g/> , дівчини <g/> , що <g/> , досі не заручена <g/> , гуляє у садку <g/> .
doc#1 Це смертний гріх <g/> , тому що він порушує саму основу структури Всесвіту — гармонію і рівновагу людини в собі <g/> , у її стосунку до інших і в стосунку людини до Бога <g/> .
doc#3 Назви чисел від 1 до 4 мали властивости прикметників з тим <g/> , одначе <g/> , винятком <g/> , що як правило числові назви ці узгоджувалися зі своїми іменниками <g/> , але — проти всіх інших випадків вимагали — в протилежному напрямі — від свого іменника відповідного числа <g/> , двоїни при 2 і множини при 3 і 4. Самі вони граматичного числа не мали <g/> .
doc#3 Але в загальній системі числівникової синтакси не слід спускати з ока <g/> , що він завдає ще одного вдару по « <g/> прикметниковим конструкціям <g/> » ( <g/> типу два речення <g/> ) і заступає їх « <g/> іменниковим <g/> » типом <g/> , точніше кажучи <g/> , мішаним іменниково-прикметниковим <g/> , роблячи тим самим ще один крок до специфічно-числівникової мішаної парадигми як прикмети саме даної частини мови і відмежовуючи цю частину мови від інших частин мови <g/> , які такої мішаности не мають <g/> . </p>
doc#3 ) спричинився до того <g/> , що ширення конструкцій типу двоє речень <g/> , обмежилося на формі називного відмінка при збереженні прикметниковости в інших відмінкових формах <g/> : двоє речень <g/> , — амбівалентне двох речень — і виразно прикметникове оформлення решти відмінків — двом реченням <g/> , двома реченнями <g/> , двох реченнях <g/> . </p>
doc#4 А в інших саме й тільки старість приносить мудрий розквіт або навіть перше зародження й народження таланту <g/> , як було з генієм Леоша Яначка <g/> , що лише по шістдесятці відкинувся рутини вчителювання й вибухнув полум'ям творчости несамовитого напруження <g/> , ориґінальности й розмаху <g/> .
doc#4 Так я зробив <g/> , писавши про Олену Телігу ( <g/> « <g/> Без металевих слів і без зідхань даремних <g/> » <g/> ) <g/> , про Василя Стуса ( <g/> « <g/> Трунок і трутизна <g/> » <g/> ) <g/> , так зробив Юрій Лавріненко <g/> , писавши про Оксану Лятуринську ( <g/> « <g/> Князівна <g/> , що обходить шатра <g/> » <g/> ) і десятки інших <g/> .
doc#4 <p> ШІСТЬ </p><p> Тема і образ України <g/> , що в « <g/> старих <g/> » поезіях були вилучені до окремого циклу-збірки « <g/> Сім літер <g/> » <g/> , у « <g/> нових <g/> » поезіях розкидані серед інших <g/> .
doc#4 І кольори сонця й неба <g/> , що про них двічі згадує поетка — « <g/> небо <g/> , як золотосиній стяг <g/> » і — </p><p> Треба знов піймати за гриву </p><p> голубого коня </p><p> і летіти чи в град <g/> , чи в зливу <g/> , </p><p> чи в золото дня <g/> , — </p><p> ( <g/> « <g/> Настрій <g/> » <g/> ) </p><p> і далі не перевелися <g/> , хоч не можу сказати <g/> , що їх не буває в інших країнах <g/> . </p>
doc#4 Але на яких терезах можна зважити <g/> , чого більше було в її образі України — політичної програми <g/> , тути за молодістю й дитинством чи любови до краєвиду інших далечей і нездійсненної мрії зануритися в іншу добу <g/> ?
doc#4 І в головному <g/> , тепер можна вже й це сказати <g/> , зосереджуюся на тих образно-емоційних комплексах <g/> , що <g/> , як на мене <g/> , характеризують цю творчість як феномен серед інших індивідуальних феноменів нашої й світової поезії <g/> .
doc#4 Бо поки інших поетів наслідують <g/> , нема відстані <g/> , конче потрібної для стилізації <g/> .
doc#5 Дії обох героїв зведені майже виключно до їхнього кохання <g/> , а в їхньому коханні підкреслено <g/> , що воно зовсім не індивідуальне <g/> , що так само поводяться <g/> , ті самі слова говорять <g/> , так само зідхають і так само переживають мільйони інших пар <g/> .
doc#5 Чи не парадоксальне становище <g/> : відсіяти об'єктивний світ <g/> ; помалу усунути з сцени інших героїв <g/> , – щоб лишитися кінець-кінцем з постатями без облич або з навмисне невиразними обличчями <g/> ?