Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#62 Перша охоплює листування з американських архівів - від Нью-Йорку до Каліфорнії <g/> , яке датується другою половиною 19-го сторіччя і першою чвертю 20-го і включає <g/> , поміж іншим <g/> , досі не видавані листи П. Куліша ( <g/> дуже цікаві його міркування про звукові особливості української мови <g/> ) <g/> , Михайла Коцюбинського і Богдана Лепкого <g/> , а основне місце в ній посідає листування Михайла Драгоманова з родиною де-Гольштейнів <g/> , що належать до останніх років життя їхнього автора <g/> , від 1882-го до 1895 року <g/> .
doc#81 Виявилося <g/> , що моєму здоров'ю мав допомогти Моршинський курорт <g/> , і я подав прохання на путьовку <g/> , жертвуючи своїм щорічним Кримом <g/> , кипарисами <g/> , п'янким повітрям і Чорним морем <g/> .
doc#40 Деякі з цих іменників <g/> , як і в попередній групі <g/> , мають перетягнення наголосу на закінчення в місцевому відмінку однини <g/> : вісь — на осі ( <g/> і на осі <g/> ) <g/> , піч — на печі <g/> , честь — в честі ( <g/> і в честі <g/> ) <g/> .
doc#40 Тим самим вона не задовольняє і інших вимог <g/> , які стосуються до всякої термінології <g/> , — передусім наукової <g/> , але також і технічно-промислової <g/> : терміни мусять бути однозначні ( <g/> отже <g/> , полісемія в терміні дуже шкідлива <g/> ) <g/> , мусять чітко виявляти Градацію понять <g/> : де поняття родові <g/> , де поняття видові <g/> .
doc#35 , гнівом своїм і яростию своєю смутить я <g/> : Ідіте од Мене <g/> , проклятії <g/> »1 <g/> .
doc#40 Л. Булаховського <g/> , « <g/> Увагах <g/> » О. Курило ( <g/> § 9 <g/> ) <g/> , « <g/> Grammatik <g/> » С. Смаль- Стоцького і Ґартнера <g/> , « <g/> Українській фразі <g/> » М. Сулими і « <g/> Studien auf dem Gebiete der ruthenischen Sprache <g/> » О. Огоновського <g/> , варта уваги добра книга Р. Смаль-Стоцького « <g/> Значення українських прикметників <g/> » Варшава 1926 і статті Б. Ткаченка Деякі морфологічні іновації в лівобережних південних говорах ( <g/> Записки Харківської Науково- дослідчої катедри мовознавства <g/> , 1927 <g/> ) <g/> , О. Ізюмова Прикметникові суфікси в українській мові ( <g/> Мовознавство <g/> , 9 <g/> ) <g/> , В. Масальського До питання про творення форм вищого ступеня прикметників в українській мові ( <g/> Мовознавство <g/> , 9 <g/> ) <g/> , В. Сімовича До морфології українських прикметників <g/> , ( <g/> »Slavia« <g/> , 12 <g/> ,
doc#29 Та й уся ця поезія — « <g/> Плач Ярославни <g/> » — це як реквієм Курбасові і всім тим <g/> , геніям і просто людям <g/> , хто зарано прийшов у світ <g/> , в Україну <g/> : </p><p> — Дніпре <g/> , Дніпре <g/> , сондрімайло <g/> , </p><p> ти нам батько всім <g/> . </p>
doc#28 Він звик бути сам і поринати « <g/> у хатню тишу і самотню думу <g/> » ( <g/> « <g/> Poor Yorick <g/> » <g/> ) <g/> , але йому тяжко відчувати <g/> , що вже стільки « <g/> літ один німує він у нетрях захололих <g/> » ( <g/> « <g/> Чернишевський у Вілюйську <g/> » <g/> ) <g/> , і він з болем і страхом бачить себе « <g/> старого <g/> , кволого <g/> , забутого всіма <g/> » ( <g/> « <g/> Овідій <g/> » <g/> ) <g/> , Він знудився щоденним сірим побутом <g/> , потребою « <g/> всякдень стрівати на річнім кругу <g/> » все те саме ( <g/> « <g/> Все те – тріюмф заведеного ладу <g/> » <g/> ) <g/> , а чужа радість у ньому хіба « <g/> лиш нудьгу всередині сколише <g/> » ( <g/> « <g/> Ворожіння
doc#45 Скажімо <g/> , помітивши <g/> , що в українській мові три праслов'янські голосні ( <g/> і і <g/> , в певних позиціях <g/> , е і о <g/> ) перейшли в і ( <g/> хліб <g/> , піч <g/> , кіт <g/> ) <g/> , Житецький міг твердити <g/> , що в українській мові скрізь помітне тяжіння до і <g/> , навіть — що це притаманна риса мови <g/> , і на цій " <g/> підставі <g/> " пояснювати інші явища історичного розвитку <g/> .
doc#80 <p> ЧИМ ДЛЯ ПОЛЯ Ренодьє була війна 1870 року <g/> , для Домонтовича став « <g/> 1921 рік <g/> » <g/> , рік <g/> , коли товариші Портянки і їхні господарі ствердили своє панування на Україні <g/> .
doc#4 Тепер це — « <g/> остання поразка <g/> » <g/> ; « <g/> безвість безсмертя <g/> » — це в суті речі чи то пекельний вихор Франчески да-Ріміні <g/> , чи то скупчення « <g/> не цього світу в'язниць <g/> » <g/> ; і веде туди <g/> , не питаючи згоди <g/> , « <g/> чорний лицар <g/> » <g/> , « <g/> чорний привид <g/> » <g/> , « <g/> чорний воїн <g/> » і в характеристичній амбівалентності статі/безстаттевости — « <g/> діва залізна <g/> » <g/> , що стискає груди <g/> , серце <g/> , душу <g/> , життя « <g/> хижацькими кігтями <g/> » <g/> .
doc#19 То любов оспівується як розрада серцю <g/> , обкипілому кров'ю за нещасливу Україну ( <g/> « <g/> Під стріхою убогою <g/> » <g/> , 1868 <g/> ) <g/> ; то <g/> , в хвилини щастя <g/> , любка нагадує йому Україну ( <g/> « <g/> Буря виє <g/> » <g/> , 1876 <g/> ) <g/> ; весна навіває на нього думки про Україну ( <g/> « <g/> Напровесні <g/> » <g/> , 1882—1890 <g/> ) і т. д. і т. д. Лицар однієї ідеї — такий є Василь Мова як лірик <g/> .
doc#28 <p> Такі є ті риси <g/> , наявність яких дає змогу говорити про клясицизм чи неоклясицизм і <g/> , навпаки <g/> , при відсутності їх або більшости з них поета не можна назвати неоклясиком <g/> , хоч би в яких приятельських стосунках він був з Миколою Зеровим <g/> . </p>
doc#68 Такий вірш про Львів <g/> , що закінчується рядками - </p><p> Бо пусто і голо і чорно довкруг <g/> , </p><p> бо порожньо <g/> , чорно і голо <g/> , </p><p> заходить тепер за останній свій круг </p><p> вогненне <g/> , як грім <g/> , покотьоло <g/> . </p>
doc#72 У хронологічному порядку були це <g/> : “ <g/> Рада <g/> ” <g/> , ч. 1 ( <g/> Київ 1883 <g/> ) і “ <g/> Рада <g/> ” <g/> , ч. 2 ( <g/> Київ 1884 <g/> ) — укладені М. Старицьким <g/> ; “ <g/> Нива <g/> ” ( <g/> Одеса 1885 <g/> ) — під редакцією М. Боровського і Д. Марковича <g/> ; “ <g/> Степ <g/> ” ( <g/> Херсон 1886 <g/> ) — упорядник Д. Маркович та інші <g/> ; “ <g/> Складка <g/> ” <g/> , 1 ( <g/> Харків 1887 <g/> ) і “ <g/> Складка <g/> ” <g/> , 2 ( <g/> Харків 1893 <g/> ) — спорудив В. Олександрів <g/> ; “ <g/> Складка <g/> " <g/> , 3 ( <g/> Харків 1896 <g/> ) і “ <g/> Складка <g/> ” <g/> , 4 ( <g/> Харків 1897 <g/> ) </p><p> — спорудив К. Білиловський <g/> ; “ <g/> Хутір <g/> ” ( <g/> Кобеляки 1891 <g/> )
doc#81 <p> * * * </p><p> Дитина пізнього віку своєї матері <g/> , яка мало не заплатила життям за моє народження і яку <g/> , як і мене <g/> , врятувала тільки хірургія <g/> , я не був у перші місяці свого на-світі-перебування вигодуваний матір'ю. Вона не мала молока в грудях <g/> , і мені знайшли мамку <g/> .
doc#81 У візку тісно й невигідно <g/> , дерева ще безлисті <g/> , але <g/> , Боже <g/> , як соняшно і як — несподівано — рідно <g/> .
doc#81 Після неї ми часто зустрічалися <g/> , часом він радився зі мною ( <g/> хоч загалом він був натура владна <g/> , схильна до диктатури <g/> , порад не шукав і за ними не йшов <g/> ) <g/> .
doc#47 Здається <g/> , що її творять головне три чинники <g/> : правда <g/> ; стиль <g/> ; і своєрідність використання образу самого Єронима <g/> . </p>
doc#59 Нарешті сам Ірин <g/> , що майже до самого кінця діє тільки у « <g/> вставних <g/> » епізодах <g/> , але в думках і переживаннях увесь час панує в « <g/> рамкових <g/> » епізодах і <g/> , абсолютно незаперечно <g/> , ввесь час лишається головною і центральною дійовою особою <g/> . </p>