Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#14 Але Маланюк також був і лишився поетом <g/> , що вміє однією остаточно і навіки викінченою фразою передати <g/> , як мороз спалює рідні вишні <g/> , як паморозь спізніла сріблиться сріблом смертним по ярах <g/> , як у XIX сторіччі розливалась псевдо-тиша і зрів динаміт змізкованих ідей <g/> .
doc#78 ) <g/> , але він орієнтується на вимову з і і запроваджує її скрізь <g/> , де тільки міг того допильнувати <g/> .
doc#30 До того ж <g/> , Смердяков казав — « <g/> С умным человеком и погострить приятно <g/> »3. Одно незаперечно приймаю і на книжку чекаю <g/> , і то з нетерпінням <g/> , а тим часом захоплено приймаю все чисто — прецікаво і про полиці під книжки і про спілку письменників <g/> , і про брак живих учителів <g/> .
doc#84 Якщо існує в стосунках дві системи <g/> , — вони вирівнюються — і то завжди на рівні гіршої <g/> .
doc#4 ) <g/> , і можна клясифікувати поетів <g/> , що денникарів і цілі літературні стилі тим <g/> , як вони поводяться з займенниками — чи вони тримаються послідовносте <g/> , чи перетасовують їх і переключають і як саме <g/> .
doc#81 Ніяк він туди формально не належав <g/> , але прийшов <g/> , запропонував себе — і от він на фотографії <g/> !
doc#25 І тут Михальчук виступає як глибоко ориґінальний мовознавець <g/> , чиї шукання йдуть у тому ж річищі <g/> , що шукання його видатних сучасників — Бодуена де Куртене <g/> , Крушевського й де Соссюра <g/> , провісників і <g/> , сказати б так <g/> , праосновоположників фонологічно-структурної методи в лінґвістиці <g/> . </p>
doc#24 Строкатим потоком пливуть вони далі — в сади і долини <g/> , на ріки і озера <g/> , — сходять на час перепочинку <g/> , поки знову покличе їх до праці той самий металь <g/> . </p>
doc#9 — Правобережний гомін єсть відомий мені по знаттю його на Волині <g/> , — і маю сказати <g/> , що він повинен би бути й кожному <g/> , хто дбає о силу й багатство української мови <g/> , стільки ж милим <g/> , скільки й лівобережний <g/> : так надто щиро та широко приховав він свою українську вдачу <g/> »1. І далі Олена Пчілка доводить <g/> , що він зовсім не ополячений <g/> , а тому слід « <g/> залишити ту гадку з погляду мови про " <g/> єдину чистую <g/> " Полтавщину <g/> .
doc#1 Якби Бог поміг оце мале діло зробить <g/> , то велике само б зробилося <g/> » 21. Тут чітко підкреслено зв'язок між малим ділом — народньою освітою — і великим — становленням нового і гармонійного соціяльного устрою <g/> .
doc#40 <p> Така сама в засаді <g/> , але складніша назовні буває справа <g/> , коли речення має <g/> , крім групи присудка <g/> , і групу підмета <g/> .
doc#40 В дальшому прикладі ми підкреслили цілу низку слів <g/> , що означають військові й урядові гідності <g/> ; ці слова стали архаїзмами <g/> , бо змінився устрій війська і суспільства і скасовані ці гідності <g/> : « <g/> Панцерний товариш Стемпковський звалив молодого курінного Михайла Бреуса <g/> , й зойкнуло його курінне товариство <g/> , бачивши <g/> , як вп'явся корчійно пальцями в сиру землю й сконав <g/> .
doc#72 Найважливіші з нових — “ <g/> Opis fonetyczny jezyka ukrainskiego <g/> ” І. Зілинського ( <g/> 1932 <g/> ) і “ <g/> Значення українських прикметників <g/> " Р. Смаль-Стоцького ( <g/> 1926 <g/> ) — опрацьовували тільки певні ділянки <g/> , дані літературної мови в них використано поряд з діялектним матеріялом <g/> , якому не раз приділено більше уваги <g/> . </p>
doc#9 Є тільки натяки на те <g/> , що все зло в окрайності « <g/> галицької мови <g/> » і засміченості її через це « <g/> чужинецько-сусідськими мовними впливами <g/> » <g/> : « <g/> Скрізь в Европі за ґрунт і основу книжньої мови були взяті осередкові мови <g/> , маючі в своїх формах і лексиці найбільший район <g/> , а не усякі дрібні підмови й чудернацькі говірки <g/> , а часом мішанки на краях <g/> , межуючих з сусідніми націями <g/> »3. </p><p> 5. На Великій Україні є якісь не названі автором носії цього « <g/> маразму <g/> » <g/> , що хотіли б у літературній мові знайти синтезу різноговіркових явищ <g/> , отже <g/> , прихильники діялектної многоосновности літературної мови <g/> .
doc#72 Ясно <g/> , що упорядники дбали насамперед за те <g/> , щоб викинути всі “ <g/> клясово ворожі <g/> ” слова <g/> , а включити всі слова “ <g/> революційні <g/> ” і так оминути можливість закиду в “ <g/> українському буржуазному націоналізмі <g/> ” <g/> : де тільки можна <g/> , вони вибирали ( <g/> або запроваджували <g/> ) слова <g/> , близькі до російських <g/> , і пропускали синоніми <g/> , що могли такому виборові перешкоджати <g/> .
doc#50 Воно знало <g/> , що те таємне справіку сидить мовчки в річці <g/> ; воно зустрічалося з польовиками і вірило в реальність снів <g/> ; там і тварини ще говорили людською мовою <g/> ; воно знало чари і вміло за речами бачити людську душу <g/> , шанувало звичай і давнину <g/> , воно було єдине і цілісне в своїй одуховленості <g/> , що охоплювала людей і тварин <g/> , природу і вироби людських рук <g/> .
doc#15 Стверджувальне значення виступає тут <g/> , коли дозволено буде використати термін К. С. Станіславського <g/> , не стільки в тексті <g/> , скільки в підтексті <g/> , не стільки мовно <g/> , скільки психологічно <g/> , позначаючися <g/> , правда <g/> , на певних змінах інтонування і розставлення логічних наголосів <g/> .
doc#15 Таж відомі вони і клясичним мовам <g/> .
doc#30 Тому й пишу поза чергою — в інтересах самозбереження і простого самовиживання <g/> . </p>
doc#35 Баранович кличе до боротьби <g/> : « <g/> Благословен Господь Бог мій <g/> , научая руці моя на ополчение і персти моя на брань <g/> » <g/> . </p>