Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#69 , він побачив <g/> , що нормою літературної мови є тільки м'яка вимова <g/> . Так створено нову
doc#68 , </p><p> як пелюстка на кайданах — </p><p> рожевієш <g/> . </p><p> Це і є <g/> , це і є <g/> , задля чого жив <g/> , </p><p> задля чого побачив світ <g/> , </p><p> довго
doc#40 , наприклад <g/> , пересічна температура міста X. є + 8° <g/> , то це не значить <g/> , що саме ця температура
doc#81 . ( <g/> Хоч політично він ніяк не виступав <g/> ) <g/> . Фактом є <g/> , що його ім'я ніколи не траплялося в пізніших
doc#59 запал і ентузіязм <g/> . Так виникає підозра <g/> ; чи не є професор Кравчук бодай почасти рупором ідей <g/> ,
doc#28 . Вони пройшли повз ту ліричну підоснову <g/> , що є в поезії Зерова <g/> , і стали культивувати виключно
doc#40 , яке конкретизується в тому тексті <g/> , що є між повторюваним реченням або
doc#63 від неї <g/> , ні прийняти її таку <g/> , як вона є. </p><p> Чи є ж хоч якісь познаки виходу з цього затяжного
doc#10 ” ( <g/> 5 <g/> , 131 <g/> ) <g/> , не враховуючи <g/> , що коли такі нахили і є <g/> , то в мові вони діють тільки опосереднено через
doc#68 до доби <g/> , чиїм найдосконалішим утіленням є Колима <g/> . Не знати <g/> , чи ці земляки — інші засланці <g/> ,
doc#70 , він побачив <g/> , що нормою літературної мови є <g/> … тільки м'яка вимова <g/> . Цим листом учений
doc#56 , чи <g/> , щоб не боятися слова <g/> , — селюцтві <g/> . У музиці є жанр — варіяції на тему <g/> . У перетвореннях тема
doc#23 залежність усього сприймання від того <g/> , що є в душі поетовій <g/> ! </p><p> Таку ж перевагу загальних (
doc#0 , — тому Галицький поступається <g/> . Сумління є і в охоронців закону <g/> . Сцена — ніби пародія з
doc#66 огидний <g/> , тільки проклятий <g/> . Але хіба це не є тема національної <g/> , української зради <g/> ? Бо і
doc#40 за те <g/> , що для сучасної української мови істотне є протиставлення доконаности — недоконаности <g/> ,
doc#81 коли <g/> . За приказкою <g/> : « <g/> Я є — смерти нема <g/> , смерть є — мене нема <g/> » <g/> . </p><p> Моя тітка <g/> , тьотя Маруся <g/> , жила
doc#68 для держави <g/> . Але будьмо справедливі <g/> : тут є не тільки це <g/> . Бо такою самою мірою ці рядки <g/> , ця
doc#40 не є довершена <g/> » ( <g/> Донц <g/> . <g/> ) <g/> . У живій мові словечко є нормально вживається тільки в тих реченнях <g/> , де
doc#40 він звичайний тільки тоді <g/> , коли при іменнику є прикметник або числівник <g/> , напр <g/> . <g/> : « <g/> Вони були з