Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#15 Практично ж Л. А. Булаховський <g/> , очевидно <g/> , схильний уважати реченням тільки конструкції з verbum finitum і ті <g/> , в яких " <g/> є засоби виявлення граматичної присудковости <g/> " <g/> . </p>
doc#53 їх менше ніж десяток <g/> , походження переважно літературне <g/> , а стилістична функція їхня як русизмів ніяка або невиразна <g/> : кубок ( <g/> 3 <g/> , 40 <g/> ) <g/> , ( <g/> є і чара 3 <g/> , 53 <g/> ) <g/> , пучина ( <g/> 7 <g/> , 35 <g/> ) <g/> , уключина ( <g/> 8 <g/> , 37 <g/> ; 8 <g/> , 53 <g/> ) <g/> , парус ( <g/> 8 <g/> , 52 <g/> ) <g/> , узи ( <g/> 8 <g/> , 360 <g/> ) <g/> , можливо сундук ( <g/> 8 <g/> , 438 <g/> ) <g/> , а також довг ( <g/> 8 <g/> , 355 <g/> ) — слово <g/> , правда <g/> , добре знане в українських говірках <g/> , але переважно західних <g/> , з якими Потебня не був біографічно зв'язаний <g/> ; проте слово нерідко вживане також у Г.Квітки-Основ'яненка <g/> . </p>
doc#40 Зовсім вузько-діялектний характер мають сполучники коб ( <g/> и <g/> ) <g/> , наколи <g/> , ( <g/> є <g/> ) сли <g/> .
doc#40 <p> Таким чином від прикметників ці займенники відрізняються в відмінюванні головне тим <g/> , що використовують різні основи <g/> , а в закінченнях родового і орудного відмінків однини жіночого роду мають у передостанньому складі е ( <g/> є <g/> ) <g/> , а не о ( <g/> тієї <g/> , цієї <g/> , моєї <g/> , чиєї <g/> , — тоді як у прикметниках білої <g/> , синьої <g/> , безкрайої <g/> ) <g/> .
doc#9 <p> У Г. Східногоxx <g/> : маєш багато праці ( <g/> є багато праці <g/> ) <g/> ; ну <g/> , то добре ( <g/> ну <g/> , це добре <g/> ) <g/> ; дижурний лікар ( <g/> черговий лікар <g/> ) <g/> ; оклад ( <g/> компрес <g/> ) <g/> ; пізналися ( <g/> познайомилися <g/> ) <g/> ; очі замкнені ( <g/> очі заплющені <g/> , закриті <g/> ) <g/> ; відстрашувати ( <g/> залякувати <g/> ) <g/> ; конечність ( <g/> обов'язковість <g/> , конечна потреба <g/> ) <g/> ; вчасна старість ( <g/> рання старість <g/> , передчасна старість <g/> ) <g/> ; з працею <g/> …
doc#40 ) є відокремлений дієприслівник співаючи <g/> .
doc#72 є результат непереможної волі тридцятимільйонної нації <g/> ” ( <g/> Шевельов 1978,17 <g/> ) є — в найкращому випадку — вислів прагнення <g/> .
doc#72 У місячнику “ <g/> Книгарь <g/> ” ( <g/> 1917 <g/> , 3.160 <g/> ) є дані про наклади деяких інших видань <g/> : за чотири місяці розпродано 80 тис <g/> .
doc#52 <p> ( <g/> Будило <g/> , Лишній <g/> , Вільний <g/> ) </p><p> ТРИ ПОРОГИ УКРАЇНСЬКОЇ ЕМІГРАЦІЇ </p><p> У спогадах Юрія Смолича ( <g/> які заслуговують на глибшу оцінку <g/> , ніж вони досі мали <g/> , особливо тепер <g/> , після смерти їх автора <g/> ) є знаменний уступ про слово « <g/> українство <g/> » <g/> .
doc#11 <p> В Андруховичевій Венеції ( <g/> а світ його роману — це Венеція <g/> ) є <g/> , коли можна так сказати <g/> , два типи сплеску води <g/> .
doc#40 Поруч непрямих відмінків від займенників ніхто <g/> , ніщо ( <g/> нікого <g/> , нічого <g/> , нікому <g/> , нічому і т. д. <g/> ) є ще форми непрямих відмінків з наголосом на частці ні <g/> : нікого <g/> , нічого <g/> , нікому <g/> , нічому і т. д. Те саме і в прислівникових заперечних займенниках <g/> : ніколи — ніколи <g/> , ніде — ніде <g/> , ніяк — ніяк <g/> …
doc#89 Доречно про це сказати кілька слів <g/> , бо про Дюма ( <g/> Дюма-батька <g/> ) є предовгий фрагмент у первісному тексті цієї статті <g/> .
doc#22 Свій ідеальний вираз вона знайшла в відомому формулюванні з роману Олеся Гончара « <g/> Прапороносці <g/> » <g/> : « <g/> Так <g/> , у них ( <g/> у них — це вже традиційне окреслення Заходу <g/> ) є досконалі запальнички <g/> , але ми маємо ленінізм <g/> » <g/> .
doc#85 Славнозвісна Айнштайнова формула світобудови <g/> : Е — тс1 2 з ( <g/> енергія дорівнює матерії <g/> , помноженій на швидкість світла в квадраті <g/> ) є <g/> , коли хочете <g/> , і формулою зв'язку духу та матерії <g/> .
doc#40 Єдина нормально вживана форма цього типу ( <g/> але без кінцевого наголосу і без й на кінці <g/> ) є форма далі від прислівника далеко <g/> , напр <g/> .
doc#65 ) <g/> , а Горбача “ <g/> професором <g/> ” <g/> , і підведено під це таку <g/> , мовляв <g/> , “ <g/> фактичну <g/> ” базу <g/> : “ <g/> Серед них ( <g/> читай <g/> : буржуазних мовознавців <g/> ) є різні люди <g/> : і такі <g/> , що в довоєнний час училися в солідних українських радянських філологічних закладах <g/> , і такі <g/> , що вважають себе мовознавцями <g/> , очевидно <g/> , за браком іншого фаху <g/> ” <g/> . </p>
doc#45 Тому втрата будь-якої мови ( <g/> а тим самим і її носія — народности <g/> ) є непоправна шкода для всього людства <g/> . </p>
doc#71 Натомість діалектний внесок ( <g/> із західних говірок насамперед <g/> ) є <g/> , безперечно <g/> , дуже значним <g/> , та попри це не становить якогось особливого стилістичного шару <g/> , окремого від решти <g/> .
doc#40 У фразі « <g/> На ньому не було лиця <g/> , і чомусь цокотіли зуби <g/> » ( <g/> Панч <g/> ) є фразеологічний зворот не було лиця <g/> , який означає приблизно 'зблід' або 'змінився' <g/> , і значення цілости <g/> , отже <g/> , теж ніяк не дорівнює сумі значень складників <g/> .
doc#66 Є в творах Лесі Українки і дія <g/> , є наростання <g/> , є кульмінації ( <g/> побиття Міріям камінням в « <g/> Одержимій <g/> » <g/> , прокляття Юди прочанином в « <g/> На полі крови <g/> » <g/> ) <g/> , є розвиток характерів <g/> , але повороти ці зовні дано дуже стисло <g/> , непідкреслено для глядача <g/> , бо увага авторки спрямована на істотне <g/> , внутрішнє <g/> . </p>