Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#1 Чому образ босоногої дівчини <g/> , яка носить пиво з льоху <g/> , є настільки трагічним <g/> , аж з нього випливає заперечення побудови Всесвіту <g/> , в якому краса і добро неминуче породжують зло <g/> , а відтак і виклик Всевишньому стає неминучим <g/> ?
doc#1 <p> Таким чином <g/> , можливості народньої пісні використовувались майже адекватно оригінальній моделі <g/> , але завдяки послідовному <g/> , поступовому зміщенню образів стерлася межа між нібито справжнім дніпровським пейзажем і порівнянням <g/> , між образами природи і людей <g/> , між завжди узагальненою і дещо абстрактною на- родньою піснею та суб'єктивною ліричною поезією <g/> , де героєм є авторське « <g/> я <g/> » <g/> .
doc#1 <p> Хреста ніхто не поставить </p><p> І не пом'яне <g/> , — </p><p> є усвідомлення неминучосте <g/> , але немає прийняття цієї неминучосте <g/> .
doc#1 <p> Це й є ті апостоли правди і свободи <g/> , про чий прихід поет писав трьома тижнями раніше <g/> .
doc#1 Одним із першочергових завдань у вивченні творчости Т. Шевченка є уважний перегляд кожного з періодів <g/> , щоб згодом можна було виділити їх спільні й відмінні особливості <g/> … </p>
doc#4 Ніби прямою парафразою з міту про фрігійське подружжя є вірш <g/> , що починається рядком « <g/> Над твоєю труною не плакатиму <g/> » <g/> , а далі переходить у образ — </p><p> лежатиму я в труні <g/> , </p><p> і жуки твої </p><p> і риби </p><p> « <g/> вічну пам'ять <g/> » </p><p> співатимуть хором мені — </p><p> довголіття і одночасна смерть — як ідеал <g/> , хоч у житті <g/> , де боги не заходять до хати <g/> , недосяжний <g/> . </p>
doc#4 <p> ( <g/> « <g/> Вечір <g/> » <g/> ) </p><p> Смерть тут — « <g/> милосердна мати <g/> » <g/> , і є солодкість у беззахисності перед нею <g/> , а в потойбічні « <g/> нема ні турбот <g/> , ні печалі <g/> » <g/> . </p>
doc#5 Вони діють у сюжетних лініях роману <g/> : Безпалько виганяє Марту з праці ( <g/> і для цього він є в списку дійових осіб <g/> ) <g/> , Іванчук спричиняється до її виселення з кімнати <g/> , Дмитро приносить Марті вістку про зраду Славенка з Ірен <g/> , Льова рятує ситуацію <g/> , знаходить для Марти нову кімнату <g/> .
doc#5 І це є невеличка драма число два <g/> , невеличка драма Юрія Олександровича Славенка <g/> . </p>
doc#5 Вона є наука та й годі <g/> .
doc#6 Справжнім тріюмфом мистцевої винахідливости є назва “ <g/> А тоді одного дня Том не повернувся <g/> ” <g/> , що справді змушує глядача добре замислитися <g/> , чи він має справу із загубленістю людини в світі <g/> , а чи з епізодом з Куриликового дитинства <g/> . </p>
doc#9 Є тільки натяки на те <g/> , що все зло в окрайності « <g/> галицької мови <g/> » і засміченості її через це « <g/> чужинецько-сусідськими мовними впливами <g/> » <g/> : « <g/> Скрізь в Европі за ґрунт і основу книжньої мови були взяті осередкові мови <g/> , маючі в своїх формах і лексиці найбільший район <g/> , а не усякі дрібні підмови й чудернацькі говірки <g/> , а часом мішанки на краях <g/> , межуючих з сусідніми націями <g/> »3. </p><p> 5. На Великій Україні є якісь не названі автором носії цього « <g/> маразму <g/> » <g/> , що хотіли б у літературній мові знайти синтезу різноговіркових явищ <g/> , отже <g/> , прихильники діялектної многоосновности літературної мови <g/> .
doc#9 Яскравий приклад цього є слово прошу з широким діяпазоном його значень від справжньої просьби до не дуже охочого дозволу з одного боку і до визнання недочування з другого <g/> .
doc#9 Такі словечка з більш або менш насиченими емоційністю забарвленнями виходять уже далеко за межі книжкової мови і <g/> , отже <g/> , є найкращим свідченням того <g/> , як органічно вливаються галицькі елементи до української літературної мови <g/> . </p>
doc#9 Тут навіяні галицьким впливом такі явища <g/> , як вимова и <g/> , а не і після приголосних д <g/> , т <g/> , з <g/> , с <g/> , ц <g/> , р перед приголосним ( <g/> так зване « <g/> правило дев'ятки <g/> » <g/> , але вимова и після ж <g/> , ч <g/> , щ випливає із фонетичної системи східноукраїнських говірок <g/> , бо там ці приголосні теж стверділі <g/> ) <g/> ; вимова є <g/> , а не і' в словах грецького походження на місці ети ( <g/> амнестія <g/> , етер <g/> ) <g/> ; вимова є <g/> , а не є на початку таких слів <g/> , як Европа <g/> , Ефрат <g/> ; вимова ай замість ей у словах німецького походження ( <g/> Швайцарія <g/> , портвайн <g/> ) <g/> ; вимова ев замість ей у словах типу невтральний <g/> ; вимова -ер замість -ор відповідно до французького наростка -еиг ( <g/> гувернер <g/> , монтер <g/> ) <g/> ; пом'якшена вимова л у багатьох чужих словах ( <g/> бльокада <g/> , кляса <g/> ) <g/> ; збереження ґ відповідно до чужого g в багатьох чужих словах ( <g/> гума <g/> , Грація <g/> ) <g/> ; відмінювання чужих іменників на -о ( <g/> авто <g/> , пальто <g/> , бюро <g/> ) li тощо <g/> .
doc#9 Такі є форми інфінітива на -ть <g/> , органічно прийняті тільки в поетичній мові як варіянт <g/> .
doc#9 У словотворі такі є іменники жіночого роду з наростком -овка на означення процесу <g/> , дуже поширені в усній мові Східної України ( <g/> підготовка <g/> , норм ( <g/> ір <g/> ) овка тощо <g/> ) <g/> , але не сприйняті літературною мовоюliii <g/> .
doc#9 <p> Різниця між « <g/> двомовною <g/> » і « <g/> дводіялектною <g/> » літературними мовами є не тільки генетичною за своєю природою <g/> .
doc#9 Н. Янко-Триницька висловила думку <g/> , що « <g/> варіябельність усіх елементів мови <g/> , що так різноманітно виявляється в мові Котляревського <g/> , є неминуча на перших етапах розвитку всякої літературної мови <g/> »lxxxiv <g/> .
doc#9 Назву тут ці риси <g/> , спрямовуючи за більшим числом прикладів до Синявського <g/> : </p><p> 1. о <g/> , є в закритих складах часто не переходять в і не під наголосом <g/> , — починаючи від форми ясен у перших рядках « <g/> Причинної <g/> » <g/> , пор <g/> .