Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#4 У протилежність « <g/> старим <g/> » <g/> , які <g/> , може <g/> , виринали так само вільно <g/> , але які поетка намагалася « <g/> вмуштрувати <g/> » в дві зовсім відмінні збірки — одну любовну й другу патріотично-політичну <g/> . </p>
doc#4 Один — пейзажний <g/> , і <g/> , як на багатьох пейзажах від Кльода Льор- рена до Ж. Б. Коро <g/> , в природу вписуються <g/> , ніби для пожвавлення <g/> , поодинокі людські постаті <g/> , які одначе підпорядковані пейзажеві й становлять частину його <g/> .
doc#4 <p> Кожний вибирає свою <g/> , йому найближчу концепцію <g/> , а суть поетичної творчости полягає в тому <g/> , щоб запропонувати безконечну кількість розв'язань <g/> , які <g/> , поза поетичним світом <g/> , нічого не розв'язують <g/> .
doc#4 Про цей відхід незаперечно говорять стилізації — і які ж удалі <g/> !
doc#6 На цій виставці таку значущу малість людини бачимо в “ <g/> У нас на все знайдеться виправдання <g/> ” ( <g/> ч. 7 <g/> ) <g/> , де люди відсунені на бічні пляни <g/> , хоч і які ті люди важливі ( <g/> з правого боку вони втілюють війну <g/> , з лівого— мир <g/> ) <g/> , у “ <g/> Монреальська місія в Старій Броварні <g/> ” ( <g/> ч. 27 <g/> ) <g/> .
doc#6 я складав вірші <g/> , за які мені ніхто ні гроша не заплатив <g/> , і які <g/> , нарешті <g/> , позбавили мене волі <g/> ” <g/> . </p>
doc#6 я складав вірші <g/> , за які мені ніхто ні гроша не заплатив <g/> , і які <g/> , нарешті <g/> , позбавили мене волі <g/> ” <g/> . </p>
doc#6 Він пише <g/> , що споглядання цих творів у тих сумних обставинах принесло йому “ <g/> тимчасове щастя <g/> ” <g/> , — він насолоджувався цим щастям три повні дні <g/> , які він провів у віденському музеї в залі Бройгеля <g/> .
doc#6 Але тут варт підкреслити риси подібности <g/> , яких Курилик <g/> , імовірно <g/> , навчився або які в ньому посилилися під впливом тих щасливих довгих віденських годин перед картинами майстра <g/> .
doc#6 Він не приховує <g/> , що багато картин він малював з фотографій <g/> , які попередньо сам робивi <g/> , рідше — інші <g/> .
doc#6 <p> За винятком суто розважальних картин шістдесятих—сімдесятих років <g/> , які Курилик <g/> , не надто слушно <g/> , називав “ <g/> халтурою <g/> ” ( <g/> 1,507 <g/> ) <g/> , а делікатніше — “ <g/> пасторалями <g/> ” і головною функцією яких <g/> , за задумом мистця <g/> , було популяризувати ім'я мистця <g/> , щоб далі зацікавити широкого глядача своїми соціо-ідеологічними картинами ( <g/> картинами з “ <g/> посланням <g/> ” <g/> ) <g/> , — сприймання всіх творів Курилика <g/> , навіть деяких пейзажів і натюрмортів <g/> , розраховане на те <g/> , щоб бути двоступневим <g/> .
doc#6 Його автобіографія <g/> , “ <g/> Хтось коло мене <g/> ” <g/> , існує в багатьох рукописних версіях <g/> , починаючи від тих <g/> , які Курилик писав для лікарів <g/> , до яких він звертався по психіатричну допомогу <g/> .
doc#6 <p> Виразні в творчості Курилика біографічні та історично-документальні елементи <g/> , які він провадив на практиці і підкреслював у програмових заявах <g/> , елементи серійности в його творчості <g/> , що виявлялися <g/> , приміром <g/> , як уже показано <g/> , в однообличності його персонажів <g/> , нарешті <g/> , навіть сама його біографія й стиль життя <g/> , здавалося <g/> , штовхали саме до такої кваліфікації — чи може краще сказати <g/> , дискваліфікації його малярства <g/> .
doc#6 Тому знавці й “ <g/> знавці <g/> ” мистецтва подеколи списували творчість Курилика на мистецтво примітива <g/> , призначене для тих <g/> , які на мистецьких проблемах і вартостях не розуміються <g/> .
doc#6 В останні роки свого життя <g/> , за відносного матеріального достатку <g/> , він залюбки наймав асистентів <g/> , щоб домальовувати на своїх картинах деталі <g/> , які його не цікавили <g/> , — камені <g/> , рослини тощо <g/> . </p>
doc#6 Безпосередньо це виявилося в Куриликових trompe l'oeil <g/> , які сучасникам здавалися досконалими <g/> .
doc#6 Ті 160 картин <g/> , які складають цикл “ <g/> Христових страстей <g/> ” <g/> , аж ніяк не відзначаються колосальністю розміру <g/> .
doc#6 Курилик аж ніяк не належав до мистців світлої лагідности й прощення типу Фра Анджеліко <g/> , а радше до таких <g/> , як Матіс Грюневальд <g/> , якого він <g/> , мабуть <g/> , не знав <g/> , і як Босх <g/> , Ґоя і Ороско <g/> , які йому безмежно імпонували <g/> . </p>
doc#7 Поезія стає не позамовною <g/> , як було в заумників <g/> , і не протимовною <g/> , що свідомо ламає мовні норми <g/> , як це є <g/> , приміром <g/> , у ранніх поезіях Андієвської ( <g/> які <g/> , до речі будь сказане <g/> , саме через це не здаються мені поезією <g/> , бо те не мистецтво <g/> , що йде проти свого матеріялу <g/> ) <g/> , а <g/> , так би мовити <g/> , метамовною <g/> , понадмовною <g/> , виходячи при цьому з можливостей <g/> , закладених у самій мові <g/> . </p>
doc#8 Здається <g/> , особливість його як науковця лежала в тому <g/> , що він не був фахівцем з якоїсь однієї дисципліни <g/> , а з певного кола проблем <g/> , які він вишукував у різних дисциплінах <g/> .