Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#0 Німці радо брали до свого складу людей <g/> , які казали <g/> , що вони німецького роду <g/> .
doc#0 ( <g/> Цивільні німці <g/> , які пробували осісти далі на захід <g/> , до Харкова не заїздили <g/> .
doc#0 Чи вони слухняно виконували наказ начальників <g/> , чи вони відчували зловісну насолоду нищення людських життів <g/> , яку так страхітливо відтворив Ігор Стравинський у своєму « <g/> Sacre de printemps <g/> » <g/> , партизанів <g/> , які висаджували Хрещатик у Києві чи Палац піонерів у Харковде <g/> , правда <g/> , жертва тільки одна <g/> , але оргія жорстокости від того не менша <g/> .
doc#0 А чи не було так само в дії тих червоних партизанів <g/> , які висаджували Хрещатик у Києві чи Палац піонерів у Харкові <g/> ? </p>
doc#0 Німецькі міста відтепер мали слухати музику алярмових сирен і какофонію вибухів бомб і мін <g/> , милуватися вогненними ріками <g/> , які ще недавно були вулицями <g/> .
doc#1 То були роки <g/> , повні біблійних видінь <g/> , які віщували криваву кару <g/> , помсту <g/> , що мала впасти на грішників та експлуататорів <g/> , роки <g/> , коли « <g/> Злая своєволя / Сама скупається <g/> , сама / В своїй крові <g/> » ( <g/> « <g/> Подражаніє Ієзекіїлю <g/> » <g/> ) <g/> , коли поет кинув в обличчя тим <g/> , хто <g/> , согрішивши <g/> , не розкаявся <g/> : </p><p><g/> …
doc#1 Це гріх відмови від статевого життя <g/> , гріх неприйняття життя <g/> , неповного користання з усіх благ <g/> , які воно нам дає <g/> .
doc#1 Звернення Т. Шевченка до тем <g/> , мотивів <g/> , образів <g/> , ідей та настроїв <g/> , які вже були в полі його зору <g/> , безперечно <g/> , має послідовний <g/> , циклічний характер <g/> .
doc#1 Можна припустити <g/> , що в цьому відбилися настрої <g/> , які панували в Росії наприкінці 50-х рр <g/> .
doc#2 Бо поезія Лятуринської глибока <g/> , і <g/> , хоч які прозорі її хвилі <g/> , не завжди легко побачити дно </p><p> Розкриваю свої карти одразу <g/> .
doc#3 які можуть бути комети <g/> , коли все рухається <g/> ?
doc#3 Була невідповідність <g/> , змагання та конфлікти між цьома двома підсистемами <g/> , поставали вирівнювання та часткові спрощування <g/> , які робили загальну картину ще строкатішою й внутрішньо суперечливішою <g/> . </p>
doc#3 Але в загальній системі числівникової синтакси не слід спускати з ока <g/> , що він завдає ще одного вдару по « <g/> прикметниковим конструкціям <g/> » ( <g/> типу два речення <g/> ) і заступає їх « <g/> іменниковим <g/> » типом <g/> , точніше кажучи <g/> , мішаним іменниково-прикметниковим <g/> , роблячи тим самим ще один крок до специфічно-числівникової мішаної парадигми як прикмети саме даної частини мови і відмежовуючи цю частину мови від інших частин мови <g/> , які такої мішаности не мають <g/> . </p>
doc#3 В умовах центрально-східних говірок <g/> , які нас тут цікавлять <g/> , обидва ці процеси <g/> , можна думати <g/> , вже вповні виявилися ( <g/> що не конче значить — повністю реалізувалися <g/> ) на середину 17 ст <g/> .
doc#3 Припускаємо <g/> , що це спричинило гальмування постанню і ширенню конструкцій типу двоє речень <g/> , які нас тут цікавлять <g/> . </p>
doc#3 Більшість дослідників і популяризаторів просто не помічають чи воліють не помічати еволюції наших конструкцій <g/> , мимохідь кинуть словечко про те <g/> , що вони звуть традиційно « <g/> збірними числівниками <g/> » ( <g/> хоч які ті числівники сьогодні далекі від збірности <g/> ) і на тому ставлять крапку <g/> .
doc#4 <p> Натомість у збірці поезій Наталі Лівицької-Холодної <g/> , коли говорити про її другу частину <g/> , як ми умовилися <g/> , маємо тільки записи епізодів <g/> , вражень і настроїв <g/> , які можуть повторюватися й часто справді повторюються <g/> .
doc#4 Усі ті обставини <g/> , про які тут говорилося <g/> , схиляють до думки <g/> , що ілюзія щоденникової тяглости не випадкова <g/> , що вона — наслідок певного задуму <g/> .
doc#4 Так здичавілість безмежної Російської імперії привела до розправи з усім тим <g/> , що не відповідало партійній догмі <g/> , — з тонкою плівкою російської дореволюційної інтелігенції <g/> , з національними прагненнями « <g/> околиць <g/> » імперії і тими культурними течіями <g/> , які виросли були саме з духу революції <g/> , — насамперед з формалізмом і футуризмом <g/> .
doc#4 У протилежність « <g/> старим <g/> » <g/> , які <g/> , може <g/> , виринали так само вільно <g/> , але які поетка намагалася « <g/> вмуштрувати <g/> » в дві зовсім відмінні збірки — одну любовну й другу патріотично-політичну <g/> . </p>