This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#81 | ! Я ніколи не бував перед тим на Заході <g/> , але | я | міг уявити собі <g/> , яким шоком було для німецького |
doc#80 | життєві шляхи Ю. Клена й Зерова <g/> . Року 1923 | я | <g/> , волею долі <g/> , опинився в Баришівці <g/> . З поворотом |
doc#89 | pro domo sua <g/> . Один критик закидає мені <g/> , що | я | « <g/> вбив <g/> » В. Скотта и А. Дюма <g/> , і в зв'язку з цим |
doc#81 | шефа Ґадзінського та почасти Семененка <g/> , | я | трохи ближче знав лише Оксану Линтварьову <g/> . |
doc#81 | розумілося обома <g/> . Але Соня поїхала до Києва <g/> , | я | до Харкова <g/> , і тоді слово було надане розумові <g/> . |
doc#30 | що не цікаво <g/> . А поза тим і він не спас людство <g/> , і | я | ні <g/> . Крутимося <g/> . І це все не веде нікуди <g/> . Як усі |
doc#40 | знахідному відмінку і до особових займенників | я | <g/> , ти і зворотного себе <g/> : мене — до мене <g/> , тебе — з |
doc#92 | зовсім не залежна від мене <g/> , не була бажаною <g/> , хоч | я | не міг заперечити шляхетних намірів <g/> . Якобсон і |
doc#14 | , що « <g/> Ах <g/> , Україно <g/> » <g/> , « <g/> Я і Україна <g/> » <g/> , « <g/> Україна і | я | <g/> » <g/> , « <g/> Я розпрощався з тобою <g/> , Вкраїно <g/> » <g/> , « <g/> Ми |
doc#95 | , ми з колегою по-українськи <g/> . Так говорив і | я | <g/> , звертаючись до водія <g/> . Помалу шофер став і собі |
doc#94 | , найдикіші її заходи робляться в ім | я | народу <g/> . Вороги держави <g/> ? Ні <g/> , таких нема <g/> . Є « |
doc#65 | його першорядною славістичною бібліотекою <g/> , і | я | провів два з половиною роки в цій бібліотеці <g/> , |
doc#29 | ( <g/> либонь <g/> , ніхто в місті таких не мав <g/> ) <g/> , яку | я | часто зустрічав біля театру в провулку <g/> , що веде |
doc#81 | до Люсі <g/> , що жила на Львівській вулиці <g/> , там <g/> , де | я | колись відвідував її й зупинявся під час моєї |
doc#81 | моєї кузини Люсі Таранової <g/> , під крильцем якої | я | й спинився тоді в Києві на Львівській вулиці |
doc#81 | від Сімовича <g/> , як дізнався про місце моєї праці <g/> , | я | не знаю <g/> . Підстав на його захоплення я не бачив |
doc#81 | сім до дев'яти років <g/> , і Бог створив мене тим <g/> , чим | я | був <g/> . А був я панською — дрібнопанською — дитиною |
doc#80 | не скінчив <g/> , він пішов геть з пониклою головою <g/> , і | я | бачив тягар <g/> , що лежав йому на плечах <g/> , сум <g/> , що |
doc#40 | голосно-голосно <g/> ! <g/> … та й каже <g/> : « <g/> Гандзю <g/> : куку <g/> ! » А | я | кажу <g/> : « <g/> Я тут <g/> ! » ( <g/> Фр <g/> . <g/> ) <g/> . Навпаки <g/> , пряма мова <g/> , |
doc#81 | у смерть <g/> . Може <g/> , хтось умирає — але не я. Може — | я | <g/> , але колись <g/> , Бог знає коли <g/> . За приказкою <g/> : « <g/> Я є — |