Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#81 ! Я ніколи не бував перед тим на Заході <g/> , але я міг уявити собі <g/> , яким шоком було для німецького
doc#80 життєві шляхи Ю. Клена й Зерова <g/> . Року 1923 я <g/> , волею долі <g/> , опинився в Баришівці <g/> . З поворотом
doc#89 pro domo sua <g/> . Один критик закидає мені <g/> , що я « <g/> вбив <g/> » В. Скотта и А. Дюма <g/> , і в зв'язку з цим
doc#81 шефа Ґадзінського та почасти Семененка <g/> , я трохи ближче знав лише Оксану Линтварьову <g/> .
doc#81 розумілося обома <g/> . Але Соня поїхала до Києва <g/> , я до Харкова <g/> , і тоді слово було надане розумові <g/> .
doc#30 що не цікаво <g/> . А поза тим і він не спас людство <g/> , і я ні <g/> . Крутимося <g/> . І це все не веде нікуди <g/> . Як усі
doc#40 знахідному відмінку і до особових займенників я <g/> , ти і зворотного себе <g/> : мене — до мене <g/> , тебе — з
doc#92 зовсім не залежна від мене <g/> , не була бажаною <g/> , хоч я не міг заперечити шляхетних намірів <g/> . Якобсон і
doc#14 , що « <g/> Ах <g/> , Україно <g/> » <g/> , « <g/> Я і Україна <g/> » <g/> , « <g/> Україна і я <g/> » <g/> , « <g/> Я розпрощався з тобою <g/> , Вкраїно <g/> » <g/> , « <g/> Ми
doc#95 , ми з колегою по-українськи <g/> . Так говорив і я <g/> , звертаючись до водія <g/> . Помалу шофер став і собі
doc#94 , найдикіші її заходи робляться в ім я народу <g/> . Вороги держави <g/> ? Ні <g/> , таких нема <g/> . Є «
doc#65 його першорядною славістичною бібліотекою <g/> , і я провів два з половиною роки в цій бібліотеці <g/> ,
doc#29 ( <g/> либонь <g/> , ніхто в місті таких не мав <g/> ) <g/> , яку я часто зустрічав біля театру в провулку <g/> , що веде
doc#81 до Люсі <g/> , що жила на Львівській вулиці <g/> , там <g/> , де я колись відвідував її й зупинявся під час моєї
doc#81 моєї кузини Люсі Таранової <g/> , під крильцем якої я й спинився тоді в Києві на Львівській вулиці
doc#81 від Сімовича <g/> , як дізнався про місце моєї праці <g/> , я не знаю <g/> . Підстав на його захоплення я не бачив
doc#81 сім до дев'яти років <g/> , і Бог створив мене тим <g/> , чим я був <g/> . А був я панською — дрібнопанською — дитиною
doc#80 не скінчив <g/> , він пішов геть з пониклою головою <g/> , і я бачив тягар <g/> , що лежав йому на плечах <g/> , сум <g/> , що
doc#40 голосно-голосно <g/> ! <g/> … та й каже <g/> : « <g/> Гандзю <g/> : куку <g/> ! » А я кажу <g/> : « <g/> Я тут <g/> ! » ( <g/> Фр <g/> . <g/> ) <g/> . Навпаки <g/> , пряма мова <g/> ,
doc#81 у смерть <g/> . Може <g/> , хтось умирає — але не я. Може — я <g/> , але колись <g/> , Бог знає коли <g/> . За приказкою <g/> : « <g/> Я є —