Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#4 те <g/> , що « <g/> старі <g/> » <g/> , « <g/> панноч- чині <g/> » поезії йдуть від я <g/> , а « <g/> нові <g/> » <g/> , людські й людяні <g/> , розгортають ціле
doc#4 часто й дуже типово відбувається перехід від я ( <g/> про яке в суті речі завжди йдеться <g/> ) до
doc#4 й тепла <g/> . </p><p> ( <g/> « <g/> З минулого <g/> » <g/> ) </p><p> Та ці переходи між я — ти — ми — річ досить поширена <g/> . Своєрідніший
doc#4 до третьої особи <g/> , сказати б <g/> , об'єктивізація я в не-я — чи то в безпосередньо займенниковому
doc#4 ніби проста — прихід зими <g/> , перший сніг <g/> . Жадного я <g/> , ані його заступника тут нема <g/> . Малюнок скупий <g/> ,
doc#4 білими стрічками — це теж жіноче бачення <g/> , це теж я <g/> , сховане за ощадним і ніби зовсім безособовим
doc#4 на універсальність <g/> , ні на епічність <g/> . </p><p> До того ж я не маю жадних доказів <g/> , що Наталя
doc#4 у контексті цієї статті без назви не розумію я ні співмаштабности <g/> , ні поетичного стилю <g/> , ні
doc#4 » <g/> , а далі переходить у образ — </p><p> лежатиму я в труні <g/> , </p><p> і жуки твої </p><p> і риби </p><p> « <g/> вічну пам'ять <g/> » </p>
doc#4 і несе йому руїну <g/> : </p><p> Я тепер не від того плачу <g/> , </p><p> чи я люба <g/> , чи ні тобі <g/> . </p><p> Я вже звикла до того наче <g/> , </p><p> я
doc#4 , </p><p> чи я люба <g/> , чи ні тобі <g/> . </p><p> Я вже звикла до того наче <g/> , </p><p> я постарілась у журбі <g/> . </p><p> Тільки шкода <g/> , що ми
doc#4 й дим <g/> … </p><p> Непевний вчинок цей спішний <g/> ! </p><p> Не ґвалту я — міньби хотів <g/> , ( <g/> с. 443 <g/> ) </p><p> П'ЯТЬ </p><p> Життя Іова на тому
doc#4 яких він не мав <g/> . Його власними словами <g/> : « <g/> Чистий я <g/> , не маю гріха <g/> , провини в мене немає <g/> , ані
doc#4 і підсвідомих прагнень <g/> . </p><p> Тему і образ України я виділив тут <g/> , зважаючи на їхню психологічну
doc#4 про смерть ведеться від першої особи <g/> , від я <g/> , але завжди це не тільки особиста проблема <g/> , а
doc#4 : C'est la poesie <g/> . </p><p> ВІСІМ </p><p> У тут досі сказаному я відокремив « <g/> нові <g/> » поезії від « <g/> старих <g/> » і
doc#4 , ні вірші не були незмінні <g/> . Та це дозволенне <g/> , бо я вже склав зізнання <g/> : пишу не наукову розвідку <g/> , а
doc#4 путі <g/> , Рубчак написав з позицій зрілого мужа <g/> , я тут <g/> , у цій статті <g/> , з погляду людини віку <g/> ,
doc#5 якої природа <g/> , на жаль <g/> , для мене не пошкодувала <g/> , я мушу забезпечити нормальне заспокоєння <g/> » <g/> , –
doc#6 до чарівних зал Академії мистецтв <g/> … І що ж я робив <g/> ? <g/> . <g/> . Дивно помислити <g/> . Я тоді складав