Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#81 після квітня 1927 року <g/> , коли я покинув працю <g/> , я вже не знаю <g/> . Може <g/> , над головами наших
doc#65 , нехай трохи кумедним способом <g/> . </p><p> Відзначив я в тоді огляданих числах журналу в більшости
doc#30 Лопані <g/> . Не знаю <g/> , чи Ви там будете <g/> . ( <g/> І не знаю <g/> , чи я буду <g/> ) <g/> . Якщо буду <g/> , то пару днів проведу над
doc#81 Пруссією і дуже потерпіла в обох війнах <g/> . Коли я її відвідав <g/> , тринадцять років по війні <g/> , на
doc#81 Сімовича <g/> . Чи я мав адресу УЦК <g/> ? Сумніваюся <g/> . Чи я порозумівся з Сімовичем <g/> , а той спрямував нас до
doc#81 не пробував піти до комсомолу чи до партії <g/> , я уникав відповідальних посад <g/> , що дають змогу й
doc#30 … </p><p> У моїй особистій історії — це правда <g/> , що я чіпався інколи Донцова <g/> , але було б украй сумно <g/> ,
doc#81 в Америці <g/> ) і одна з найбезладніших людей <g/> , яких я будь-коли бачив <g/> . Він тягав мене по Києву бігцем
doc#81 і т. д. <g/> , де мову письменників брано сумарно <g/> . Мою я замислив як портрети мови й стилю поодиноких
doc#81 кабінету Академії Наук <g/> . Подавав я і ті фраµменти його біографії <g/> , що їх зберегла
doc#81 . Про них оповім далі <g/> . Там оповім і про те <g/> , як я загубив його слід 1937 року і віднайшов 1984-го
doc#43 . Ім'я цієї системи — сон <g/> . Під титулом « <g/> Рай <g/> » я підписав би як визначення жанру не роман <g/> , а с о н <g/> .
doc#81 харківську оперу <g/> . Уже по-українськи я бачив « <g/> Князя Ігоря <g/> » Бородіна <g/> , « <g/> Севільського
doc#6 власне <g/> , на гру різнокольорових площин <g/> . Рису цю я спостеріг дуже виразно на багатьох картинах <g/> ,
doc#81 . Часом вона мене відвідувала в Нью-Йорку <g/> , і я запрошував її до Метрополітальної опери <g/> .
doc#68 Вже вечір тіні склав <g/> … » <g/> , « <g/> Чотири вітри <g/> … » <g/> , « <g/> Тебе я все підносив <g/> … » <g/> , « <g/> Ти тінь <g/> … » <g/> , « <g/> Той спогад <g/> … » <g/> , «
doc#70 не відчути <g/> , як болюче мало я навчився <g/> . Два роки я провів у малому університетському містечку
doc#81 не приставав <g/> . Я дуже добре усвідомлював <g/> , що я далеко не готовий до такого блискавичного
doc#81 з тіла запам'ятався мені на роки <g/> , а допити НКВД я уявляв собі чимсь у цьому роді <g/> , але в тисячі
doc#81 до тих <g/> , на які ми — Тетієвський <g/> , Фінкель і я — ходили по черзі <g/> . Його лекції ми не пропускали <g/> ,