Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#96 до незайманих джунглів горішньої Амазонки <g/> , — я не брав участи в полюванні на кита <g/> , ані навіть не
doc#52 в літературі <g/> . Стаття була на багато адрес <g/> , і я хотів би знати <g/> , скількох завідувачів крамниць
doc#11 бубабісти <g/> , дорогі мої буби-бубчики <g/> , — кажу я непевним голосом <g/> , — ви вже не зовсім те <g/> , що ви про
doc#70 ми право вчити один одного <g/> ? Коли десь 1950 року я дістав можливість після війни відновити
doc#24 соліпсизм <g/> . Навпаки <g/> . Через творчість творчого я — ствердження об'єктивности світу й часу <g/> . Так
doc#35 … <g/> , гнівом своїм і яростию своєю смутить я <g/> : Ідіте од Мене <g/> , проклятії <g/> »1 <g/> . Навіть небо для
doc#17 , зламаного і розпучливого співу « <g/> Потеряла я колечко <g/> » ( <g/> Е. Шашаровська <g/> ) <g/> . </p><p> Так оформлена
doc#36 , то відповісти може М. М. <g/> , він скаже те саме <g/> , що я ( <g/> Стасов <g/> . — С. 294 <g/> ) <g/> . Невдовзі по смерті Ґе
doc#26 , що Ви 'дні <g/> … Не цурайтеся ж <g/> , любіть мене <g/> , як я Вас люблю <g/> , не бачивши Вас зроду <g/> » <g/> . Звернення тут
doc#102 висловив свої міркування у розмові <g/> , яку я записала у жовтні 1999 року в його помешканні <g/> . </p>
doc#68 його таки словами — </p><p> Поезіє <g/> , красо моя <g/> , окрасо <g/> , </p><p> я перед тебе чи до тебе жив <g/> ? — </p><p> де не твори
doc#39 ч е р в о н и м и с м у г а м и п о к р а я х <g/> » <g/> . Варка уявляє собі своє черниче майбутнє <g/> :
doc#86 вкладав у поняття просвітянства <g/> . Ні <g/> , я не проти народніх учителів <g/> . Вони виконують
doc#2 старі і нову - « <g/> Веселку <g/> » <g/> , мені здається <g/> , що я можу докинути дещо до старих характеристик <g/> , як
doc#78 були мовою більшости населення <g/> . У дальшому я зватиму ці говірки чернігівськими <g/> , бо їхнє
doc#57 за мало не тридцять років мого життя в Нью-Йорку я ні разу не спромігся поїхати на Союзівку <g/> ,
doc#60 , нормальний пуризм конче потрібний для як я вже сказав <g/> , — життя <g/> , існування і розвитку мови <g/> . </p>
doc#18 і Довбущуках <g/> » <g/> ; виринув у поезії « <g/> Я буду жити <g/> , бо я хочу жиги <g/> » 1880 року <g/> , « <g/> Ex nihilo <g/> » ( <g/> 1885 <g/> ) <g/> , «
doc#32 у них були послаблені або ніякі <g/> . До цієї групи я відніс би й Михайла Безухова <g/> , хоч він різнився
doc#40 української літературної мови сучасности — я маю на увазі книжки Василя Сімовича <g/> , Олени