Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#1 <p> Весела хата <g/> , щоб ти знала <g/> !
doc#1 <p> У попередні роки — після повернення із заслання поет <g/> , хмільний від бунтарських <g/> , месницьких ідей <g/> , закликав усіх і кожного до сліпого і неминучого повстання <g/> : </p><p> А щоб збудить </p><p> Хиренну волю <g/> , треба миром <g/> , </p><p> Громадою обух сталить <g/> , </p><p> Та добре вигострить сокиру – </p><p> Та й заходиться вже будить <g/> . </p>
doc#1 тихолюбцем святим <g/> » <g/> ; його ідеал — « <g/> любов безвічная <g/> » ( <g/> « <g/> Росли укупочці <g/> , зросли <g/> » <g/> ) <g/> , а його основне бажання і молитва — щоб Господь поміг « <g/> доброзиждущим рукам <g/> » та « <g/> чистим серцем <g/> » <g/> , щоб ниспослав усім — я підкреслюю <g/> : усім — « <g/> єдиномисліє <g/> » і « <g/> братолюбіє <g/> » <g/> . </p>
doc#1 тихолюбцем святим <g/> » <g/> ; його ідеал — « <g/> любов безвічная <g/> » ( <g/> « <g/> Росли укупочці <g/> , зросли <g/> » <g/> ) <g/> , а його основне бажання і молитва — щоб Господь поміг « <g/> доброзиждущим рукам <g/> » та « <g/> чистим серцем <g/> » <g/> , щоб ниспослав усім — я підкреслюю <g/> : усім — « <g/> єдиномисліє <g/> » і « <g/> братолюбіє <g/> » <g/> . </p>
doc#1 Однак вона вже не скерована на те <g/> , щоб надихнути людей до соціяльного бунту <g/> , що втопить світ у морі крови <g/> .
doc#1 І щоб підкреслити безсмертність України <g/> , він знову повторює той же рядок <g/> : </p><p> Минуло все <g/> , та не пропало <g/> , — </p><p> а після того підхоплює раніше розпочате речення про занепад давньої України <g/> , безверхого козака ( <g/> безверхого <g/> , бо позбувся правлячої верхівки <g/> ) <g/> , старого дуба <g/> , чиє верховіття вигризене шашелями <g/> , але коріння ( <g/> селянство <g/> , трудовий люд « <g/> Молитви <g/> » <g/> ) усе ще живе й пускає зелені пагони <g/> .
doc#1 Одним із першочергових завдань у вивченні творчости Т. Шевченка є уважний перегляд кожного з періодів <g/> , щоб згодом можна було виділити їх спільні й відмінні особливості <g/> … </p>
doc#2 Є ще молитва <g/> , але — « <g/> молитви бійців недовгі <g/> » <g/> , і єдиний їх зміст - щоб вища сила <g/> , спершу Перун <g/> , потім Мати Божа <g/> , помогла на ворога <g/> .
doc#2 З-поза історичної людини визирає й прозирає сучасна <g/> , щоб не сказати - програмова <g/> . </p>
doc#2 <p> Треба бути справді великим поетом і треба твердо знати <g/> , чого хочеш <g/> , щоб не нагородити пишними епітетами ці південні овочі <g/> , ці пишні виноградні лози <g/> , цю розкішну збрую <g/> , блиск цього срібла <g/> .
doc#2 — княжої емалі <g/> , щоб далі ввібрати в себе орнаментальність волинської майоліки <g/> , збагатитися мелодією гусел і прийти кінець-кінцем до пастелевої <g/> , але вже многобарвности пишної веселки <g/> .
doc#2 Вона вміє завести мисливця до свого дому <g/> , щоб аж тоді він побачив <g/> , як пропадає і звір <g/> , і слід <g/> , — « <g/> та знайшлися підківочки господаревої дочки <g/> » <g/> .
doc#2 <p> Т а к а музика веде за собою молитву <g/> , молитву про те <g/> , щоб була честь — зброї <g/> , слава — йменню <g/> , але також і про те <g/> , щоб Цариця світу хоронила сірому <g/> , що мусіла вийти на мандрівну путь мертвої зимової пори <g/> . </p>
doc#2 <p> Т а к а музика веде за собою молитву <g/> , молитву про те <g/> , щоб була честь — зброї <g/> , слава — йменню <g/> , але також і про те <g/> , щоб Цариця світу хоронила сірому <g/> , що мусіла вийти на мандрівну путь мертвої зимової пори <g/> . </p>
doc#3 Рідше трапляються в полі спостережень однієї особи радикальні зсуви в поширених і поточних синтаксичних конструкціях <g/> , коли одна раптом « <g/> виходить з моди <g/> » <g/> , занепадає і на її місце приходить інша <g/> , нова <g/> , при чому <g/> , можливо <g/> , старша занепадає <g/> , а на її місце приходить нова <g/> , щоб заповнити порожнечу <g/> , а <g/> , можливо <g/> , спершу шириться нова конструкція — паралельна до старої <g/> , а потім у суперництві двох паралельних конструкцій перемагає ( <g/> а часом і не перемагає <g/> , а навпаки <g/> , « <g/> замах <g/> » не вдається і в змаганні нового і старого старе стверджує свою позицію <g/> ) <g/> .
doc#3 Щоб не затамувати розвиток мови <g/> , щоб не було протистояння мовознавство contra мова <g/> . </p>
doc#4 Невже Союз українок Америки <g/> , роблячи добре діло — видаючи цей том <g/> , — не міг забезпечити <g/> , щоб кожний вірш мав свою сторінку <g/> ?
doc#4 <p> Істотна різниця між романом і « <g/> щоденником <g/> » — та <g/> , що в романі автора може не бути <g/> , — не бути як літературного образу <g/> , в щоденнику він неодмінно присутній <g/> , і одна з читацьких насолод саме в тому <g/> , щоб цей образ камінчик по камінчику складати <g/> , відтворювати й приміряти до себе <g/> : чи він <g/> , автор <g/> , — такий <g/> , як я <g/> ?
doc#4 <p> Не можу утриматися <g/> , щоб не навести другий приклад такої суб'єктивізації і теж зразок ранньо-зимового пейзажу <g/> .
doc#4 Вдячні боги дали старим свої дари <g/> , що серед них найважливіші були довголіття і одночасна смерть <g/> , щоб один не мусів пережити одного <g/> .