This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#0 | жарґон з російськомовним судом і законами <g/> , а | що | вже казати про суд німецький <g/> , чи російський <g/> , чи |
doc#0 | думає <g/> , підшкірно переконаний <g/> , | що | Теміда <g/> , а з нею <g/> , мабуть <g/> , і ввесь Олімп <g/> , природно |
doc#0 | радянська й німецька настільки різняться <g/> , | що | навіть <g/> , здавалося б <g/> , однозначні слова і |
doc#0 | свої картки <g/> . Була не його провина <g/> , | що | зникав той <g/> , для кого картки готувалися <g/> . |
doc#0 | , чи Голубовський повіз на захід матеріяли <g/> , | що | потрапили до комітетської картотеки <g/> . Доля |
doc#0 | матеріялів і карток <g/> . </p><p> Пані Соня вирішила <g/> , | що | яка б не була доля Львова і її <g/> , вона нікуди зі |
doc#0 | зі свого міста не рушить <g/> . Коли вона дізналася <g/> , | що | Н. вирушає на Захід <g/> , до Лемківщини й далі <g/> , вона |
doc#0 | , пригадую Димінського за довгими шпалерами <g/> , | що | систематично прибували з друкарні <g/> . </p><p> Проте <g/> , |
doc#0 | з друкарні <g/> . </p><p> Проте <g/> , коли пройшла поголоска <g/> , | що | Львів припиняє працю над своїм словником ( <g/> не |
doc#0 | працю над своїм словником ( <g/> не має значення <g/> , | що | зовсім іншого профілю <g/> ) і що Н. стає безробітним |
doc#0 | ( <g/> не має значення <g/> , що зовсім іншого профілю <g/> ) і | що | Н. стає безробітним <g/> , Іван Мірчук <g/> , директор |
doc#0 | українським патріотом <g/> ) <g/> , ставало в нагоді й те <g/> , | що | дружина його була німкеня <g/> , а дочка була |
doc#0 | фройляйн без догани <g/> . Чи треба додавати <g/> , | що | Мірчук був і членом націонал-соціялістичної |
doc#0 | при урядових інституціях <g/> . Так і вийшло <g/> , | що | чи не найобсяжнішою книгою став « <g/> Довідник про |
doc#0 | науки тепер їхав Н. День запам'ятався тим <g/> , | що | саме тоді уряд заборонив усі театри <g/> . В опері |
doc#0 | квартали <g/> , злітали в повітря брили <g/> , | що | недавно ще були будинками <g/> , на вулицях |
doc#0 | не вабили <g/> . </p><p> Минуло кілька днів <g/> , і стало відомо <g/> , | що | бомбової атаки зазнали квартали <g/> , де містився |
doc#0 | . Н. готовий іти назад <g/> . Він такий обурений <g/> , | що | навіть не треба казати <g/> : « <g/> А я ж казав <g/> ! » <g/> . Але |
doc#0 | і зникли за рогом будинку <g/> . </p><p> Потім Н. оповідав <g/> , | що | він був розгублений і безпорадний <g/> . Без |
doc#0 | ? Н. зажурився <g/> . До дивізії він не піде <g/> , хай там | що | <g/> . </p><p> Так тривали хвилини за хвилинами <g/> . </p><p> Тут і |