Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#0 А другим висновком було <g/> , що Галицький не мав завдання зліпити справу проти Н.Його цікавило щось інше <g/> . </p>
doc#0 Муся не знає <g/> , що Н. доносить <g/> .
doc#0 Галицький не знає <g/> , що Н. знає <g/> , яку функцію виконує Муся <g/> .
doc#0 Від того часу до 1941 року минуло зо двоє десятиріч <g/> , а над водевілем у свідомості Н. так і не розвіювався сморід недбалого і водночас систематичного і озвіріло-п'яного масового вбивства <g/> , що звалося боротьбою кляс <g/> .
doc#0 ) А може бути й те <g/> , що самого Галицького розстріляно <g/> , нехай буде йому світла пам'ять <g/> . </p>
doc#0 Він попередив Галицького <g/> , що хоче їхати на схід <g/> .
doc#0 Запах крови й смерти не хотів лишати Н.Тим часом Н. узявся за здійснення того <g/> , що він назвав стратагемою Сергія Левченка <g/> . </p>
doc#0 Він мав незмірно більше « <g/> заслуг <g/> » <g/> , ніж Н. Уже багато часу по війні Н. довідався з якоїсь газети <g/> , що Мусій Абрамович редаґує харківську обласну газету « <g/> Соціялістична Харківщина <g/> » <g/> .
doc#0 Часом думається — закономірно все-таки <g/> , що люди вмирають <g/> . </p>
doc#0 Це було взаєморозуміння і взаємодопомога ЛЮДЕЙ <g/> , те — в підсвідомому зародку <g/> , — що пишномовно можна було назвати НАРОД <g/> .
doc#0 Єдине <g/> , що лишилося з цього епізоду <g/> , в якому вона ризикувала навіть життям <g/> , це посвідка <g/> , яка збереглася й досі <g/> .
doc#0 <p> Перше <g/> , що Н. хотів зробити й зробив <g/> , було написати листівку до родини в Харкові <g/> .
doc#0 Але те <g/> , що тут пропонується читачеві <g/> , — не історія загальна <g/> , а тільки міркування на тему нейтральности або опору зайдам <g/> .
doc#0 Німці радо брали до свого складу людей <g/> , які казали <g/> , що вони німецького роду <g/> .
doc#0 А тепер їх підкуповували харчовим утриманням <g/> , що у виголоднілому й бездомному Харкові важило дуже і дуже багато <g/> . </p>
doc#0 Усіх чоловіків <g/> , що показувалися на правому пішоході <g/> , німецькі солдати хапали й підтягали до найближчого вуличного стовпа <g/> .
doc#0 Н. говорив про сталінський режим <g/> , офіцер розумів <g/> , що це говорилося про гітлерівський <g/> .
doc#0 Незабаром дядя Вася сповістив Н. <g/> , що Н. уже « <g/> влаштований <g/> » <g/> .
doc#0 Сам Голубовський — голова і знавець німецького права <g/> ; Паше-Озер- ський <g/> , експерт з радянського права <g/> , до якого українці <g/> , мовляв <g/> , звикли і люблять <g/> ; пані Соня <g/> , львів'янка <g/> , яка секретарює й друкує <g/> ; а оце відтепер — ще Н. </p><p> Вибір людей у теорії доцільний <g/> , охоплює все головне <g/> , що знають або повинні знати майбутні судді й правники в такому собі Луганську <g/> , на Поліссі <g/> , Гуцульщині й де там ще <g/> .
doc#0 Паше-Озерський чи не з Києва <g/> , право знає « <g/> общесоветское <g/> » <g/> , говорити по-українському вміє <g/> , але <g/> , де можна й не можна <g/> , скакає в гречку московщини і не приховує того <g/> , що нетерпляче чекає на повернення братів з-поза фронту <g/> .