Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#2 Потрібна музика <g/> , не та приглушена <g/> , що її наче соромилися <g/> , як це було в перших поезіях <g/> , а владна <g/> , музика <g/> , що стає принципом будови світу <g/> .
doc#81 Бувши в Єссентуках <g/> , я об'їхав решту Мінеральних Вод — Кисловодськ <g/> , П'ятигорськ і Желєзноводськ <g/> , місця не дуже цікаві туристично <g/> , де дуже багато говорилося про Лермонтова <g/> , що там перебував <g/> , але ніколи — про первісних жителів цих околиць <g/> , що не були ні « <g/> Лермонтовим <g/> » <g/> , ні росіянами взагалі <g/> .
doc#40 Якщо за підставу править дія <g/> , що безпосередньо викликає оповіданий у реченні факт <g/> , найчастіше вживається прийменник на із знахідним відмінком <g/> , напр <g/> .
doc#52 Як повірити в те <g/> , що Емілі Дікінсон характеризувала <g/> : </p><p> Багато безуму — найвищий розум </p><p> Проникливому оку <g/> ; </p><p> Багато сенсу — чистий безум 1. </p><p> Це все один комплекс <g/> , один поріг <g/> .
doc#92 Сам вибір білоруської проблематики для моєї праці пояснювався тим <g/> , що більшість досліджень ранньої історії слов'янських мов на сході Европи <g/> , спрямована на силкування довести праєдність росіян і українців <g/> , мало звертала уваги на білоруську мову <g/> , взагалі <g/> , це була слабка ланка в цих дослідженнях <g/> , факти ранньої білоруської мови були в кричущій суперечності з традиційною концепцією <g/> , і <g/> , на них спираючися <g/> , найлегше було цю традицію повалити <g/> .
doc#10 Зрештою <g/> , розбудовуючи свою теорію двох діялектних груп <g/> , що з них склалася українська мова <g/> , Курило почасти підривала теорію прасхідньослов'янської єдности <g/> . </p>
doc#81 Виглядало <g/> , що цій людині справді були відкриті людські серця й розуми <g/> , що вона розуміла кожну людину <g/> , бо для неї світ був не хаосом випадкових деталів <g/> , а системою <g/> .
doc#84 Націоналізм виховує усюди новий тип українця <g/> , що відрізняється од усіх попередніх — вірою у нову велику місію України <g/> » <g/> , — коли він це писав <g/> , він був з живими і широкочолими <g/> .
doc#67 <p> Жили ж поривання й надії палкії У нас <g/> , моя вірна <g/> , в обох — </p><p> Ми щирую віру і думи святії З тобою кохали удвох <g/> ; </p><p> Чи треба ж казать <g/> , що тебе не забуду <g/> ? </p>
doc#56 <p> Чи треба розшифровувати <g/> , що грамотні дяки — це ще і Драгоманів <g/> , і Донцов <g/> , і Ленін <g/> , і Гітлер — і так далі <g/> ?
doc#10 До Курило загально панував з малими винятками погляд <g/> , що і в українських словах типу двір <g/> , піч розвинулося з старих о <g/> , е <g/> , коли ті спершу подовжилися під впливом занепаду того слабого голосного ъ <g/> , ь <g/> , що був спершу після них і творив наступний склад ( <g/> дворъ >двор <g/> , печь > печ <g/> ) <g/> , а потім перетворилися на дифтонги <g/> , що й собі далі розвинулися в більшості українських говірок в і. При цьому погляді <g/> , що йде від Міклошіча й Потебні <g/> , північноукраїнські дифтонги розглядано як проміжну стадію <g/> , що затрималася досі на півночі <g/> , але колись характеризувала всю українську територію <g/> .
doc#40 <p> З нашої аналізи відмінюваности і полісемії слів ми бачимо <g/> , що ці риси ми мусимо завжди мати на увазі <g/> , визначаючи <g/> , що таке слово <g/> .
doc#12 <p> 4. Перед другим членом подвійних сполучників ( <g/> не тільки—а <g/> , не стільки—як <g/> , як—так і <g/> , так—як і <g/> ) <g/> , що зв'язує однорядні члени речення <g/> , напр <g/> .
doc#40 Тож природно <g/> , що на межах слів <g/> , склеюваних в одну звукову цілість <g/> , виникають деякі своєрідні звукові явища <g/> , що окреслюються звичайно індійським словом sandhi ( <g/> буквально <g/> : поєднання <g/> ) і що є об'єктом вивчення міжслівної фонетики <g/> . </p>
doc#81 Я не передбачав <g/> , що колись опинюся в Осло і буду гощений автором монографії <g/> .
doc#81 Може <g/> , тому <g/> , що він був єврей <g/> .
doc#9 По-перше <g/> , не треба думати <g/> , що І. Нечуй-Левицький сам позичав з російської мови більшість тих слів <g/> , що ми навели <g/> .
doc#40 <p> Загалом <g/> , отже <g/> , сучасна українська пунктуація становить собою зведення різних практичних правил ( <g/> що не охоплюють усіх можливих випадків і навіть не завжди до кінця між собою узгоджені <g/> ) <g/> , яке спирається в головному на синтаксичне членування тексту <g/> , але робить певні поступки принципам логічного і інтонаційного членування <g/> .
doc#80 Ім'я <g/> , що йому дав Домонтович <g/> , не випадкове — nomen omen <g/> .
doc#41 Заради цієї спроби вона відкидає « <g/> нормальне <g/> » кохання Корвина з його простим <g/> , як мукання <g/> , « <g/> Я хочу вас <g/> , Вер <g/> » <g/> , проголошуючи гасло « <g/> кохання <g/> , що не кінчається нічим <g/> » <g/> .