Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#0 Н. поняття не має про судовий жарґон з російськомовним судом і законами <g/> , а що вже казати про суд німецький <g/> , чи російський <g/> , чи будь-який ще <g/> .
doc#0 Голубовський-адвокат думає <g/> , підшкірно переконаний <g/> , що Теміда <g/> , а з нею <g/> , мабуть <g/> , і ввесь Олімп <g/> , природно мислять і промовляють — ви гадали б — по-грецьки <g/> ?
doc#0 Сама структура права радянська й німецька настільки різняться <g/> , що навіть <g/> , здавалося б <g/> , однозначні слова і однозвучні виключають будь-яке порозуміння <g/> .
doc#0 Була не його провина <g/> , що зникав той <g/> , для кого картки готувалися <g/> .
doc#0 <p> Не знаю <g/> , чи Голубовський повіз на захід матеріяли <g/> , що потрапили до комітетської картотеки <g/> .
doc#0 <p> Пані Соня вирішила <g/> , що яка б не була доля Львова і її <g/> , вона нікуди зі свого міста не рушить <g/> .
doc#0 Коли вона дізналася <g/> , що Н. вирушає на Захід <g/> , до Лемківщини й далі <g/> , вона подарувала йому на дорогу валізку <g/> .
doc#0 Вже проходили коректи <g/> , пригадую Димінського за довгими шпалерами <g/> , що систематично прибували з друкарні <g/> . </p>
doc#0 <p> Проте <g/> , коли пройшла поголоска <g/> , що Львів припиняє працю над своїм словником ( <g/> не має значення <g/> , що зовсім іншого профілю <g/> ) і що Н. стає безробітним <g/> , Іван Мірчук <g/> , директор берлінців <g/> , вирішив скористатися з цього й перехопити Н. до свого інституту <g/> . </p>
doc#0 <p> Проте <g/> , коли пройшла поголоска <g/> , що Львів припиняє працю над своїм словником ( <g/> не має значення <g/> , що зовсім іншого профілю <g/> ) і що Н. стає безробітним <g/> , Іван Мірчук <g/> , директор берлінців <g/> , вирішив скористатися з цього й перехопити Н. до свого інституту <g/> . </p>
doc#0 <p> Проте <g/> , коли пройшла поголоска <g/> , що Львів припиняє працю над своїм словником ( <g/> не має значення <g/> , що зовсім іншого профілю <g/> ) і що Н. стає безробітним <g/> , Іван Мірчук <g/> , директор берлінців <g/> , вирішив скористатися з цього й перехопити Н. до свого інституту <g/> . </p>
doc#0 <p> Мірчук не був великим ученим <g/> , але він геніяльно вмів маневрувати між берлінськими партійними й колопартійними урядовцями <g/> , знав у цих бюрократичних фортецях усі ходи й виходи <g/> , досконало уявляв <g/> , як <g/> , коли <g/> , де і з ким треба перемовитися ( <g/> німецький патріотизм не перешкоджав йому бути й справжнім українським патріотом <g/> ) <g/> , ставало в нагоді й те <g/> , що дружина його була німкеня <g/> , а дочка була німецькою фройляйн без догани <g/> .
doc#0 Чи треба додавати <g/> , що Мірчук був і членом націонал-соціялістичної партії <g/> ? </p>
doc#0 Так і вийшло <g/> , що чи не найобсяжнішою книгою став « <g/> Довідник про Україну <g/> » ( <g/> « <g/> Handbuch der Ukraine <g/> » <g/> ) <g/> .
doc#0 <p> От до цього не дуже колективного колективу <g/> , не цілком наукового осередку науки тепер їхав Н. День запам'ятався тим <g/> , що саме тоді уряд заборонив усі театри <g/> .
doc#0 Слідом за кожною спалахували квартали <g/> , злітали в повітря брили <g/> , що недавно ще були будинками <g/> , на вулицях засівалися міни негайної й повільної дії <g/> . </p>
doc#0 <p> Минуло кілька днів <g/> , і стало відомо <g/> , що бомбової атаки зазнали квартали <g/> , де містився Український інститут <g/> .
doc#0 Він такий обурений <g/> , що навіть не треба казати <g/> : « <g/> А я ж казав <g/> !
doc#0 <p> Потім Н. оповідав <g/> , що він був розгублений і безпорадний <g/> .
doc#0 До дивізії він не піде <g/> , хай там що <g/> . </p>