Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#81 Хотів він протиставити оголеній « <g/> біомеханіці <g/> » Меєрхольдової вистави <g/> , де не було ні декорацій <g/> , ні музики <g/> , свою концепцію повноцінного театру <g/> , що включає багато і кольору й музики ( <g/> що називалося в нього тут « <g/> звуковий пейзаж <g/> » <g/> ) аскетизмові Меєрхольдового підходу <g/> ? </p>
doc#11 У романі Андруховича є еротичні епізоди <g/> , але еротичного роману він не написав ( <g/> що само собою не є ні похвала <g/> , ні гудження <g/> ) <g/> …
doc#81 Факультет надав мені ступінь кандидата філологічних наук ( <g/> що потребував формального затвердження ректоратом <g/> ) <g/> , заля плескала <g/> , присутні вітали <g/> , переді мною відкривалася наукова кар'єра <g/> .
doc#81 Було в радянській людині того часу специфічне шосте відчуття <g/> : відчуття порядности й унутрішньої не-радянськости ( <g/> що не конче означає протирадянськости <g/> ) зустрічного <g/> .
doc#81 1918 року дійшла чутка <g/> , ніби в Києві під час короткого тоді большевицького панування матроси схопили батька й вели на розстріл <g/> , а його власні солдати оборонили його <g/> , свідчачи <g/> , що він добре ставився до солдатів і дбав за них ( <g/> що було правда <g/> ) <g/> .
doc#40 <p> Поза тим літературна мова уникає подібних дієприкметників <g/> , заступаючи їх або на прикметники з наростком -н ( <g/> ий <g/> ) <g/> , як от <g/> : здобувний ( <g/> що має властивість або призначення здобувати <g/> ) <g/> , обробний ( <g/> що має властивість або призначення обробляти <g/> ) <g/> , вичерпний <g/> , панівний <g/> , пор <g/> .
doc#81 Але в тривожному запитанні Марусі Білик і Олі Островської ( <g/> що пізніше обидві працювали в редакції « <g/> Комуніста <g/> » <g/> , від 1943 року « <g/> Радянської України <g/> » <g/> , головного органу ЦК партії <g/> ) я відчув тривогу не тільки за те <g/> , — як мені <g/> , мовляв <g/> , поводитися <g/> , — але й за форму й долю української мови <g/> .
doc#15 <p> ( <g/> У. Кравченко <g/> ) </p><p> Зробіть павзу ( <g/> що відповідає крапкам <g/> ) після слова смереки <g/> , підкресліть поняття сум і жаль <g/> , і вони стануть ніби емоціональним підсумком сказаного <g/> , зформувавшись у називне речення <g/> . </p>
doc#9 Усе-таки <g/> , коли видавництво Отто Гаррассовіца заповзялося видати мою « <g/> Галичину <g/> » в німецькому перекладі ( <g/> що потім вийшов в світ під назвою « <g/> Die ukrainische Schriftsprache 1798-1965. Ihre Entwicklung unter dem EinfluB der Dialekte <g/> , 1966 <g/> » <g/> ) <g/> , я зробив деякі істотні додатки <g/> , з яких найголовніші два <g/> : розділ про типологію слов'янських літературних мов і про місце української літературної мови в цій схемі <g/> , з одного боку <g/> ; і схематичний огляд впливу Чернігівщини на літературну мову <g/> .
doc#40 : посидіти <g/> , — сидіти невеличкий час <g/> , проучителювати — певний період ( <g/> що його назва стоїть звичайно при дієслові в знахідному відмінку об'єкта <g/> ) <g/> , проголосувати <g/> , прохворіти <g/> , пор <g/> .
doc#72 Затонський <g/> , натомість <g/> , підтримував офіційну лінію в національному питанні ( <g/> що не врятувало його від розстрілу в 1937 р. <g/> ) <g/> .
doc#81 До цього треба додати авторів стиль <g/> , який включав поодинокі елементи побуту <g/> , але переносив їх у загальне й позапобутове ( <g/> що було схоплене і в декораціях В. Меллера <g/> , — ніби й побутових <g/> , але водночас дуже умовних у своїй прозорості <g/> , у своїй засаді ні-дім-ні-двір-ні-всесвіт <g/> , — і в музиці — « <g/> звуковому пейзажі <g/> » <g/> , що включав шуми й крики щоденного сільського життя <g/> , але розчиняв їх у музиці далеко не побутового характеру <g/> ) <g/> , ба навіть розгортав деталі життя в атмосферу казки <g/> .
doc#52 Для нас тут <g/> , що живуть у безпеці й достатку <g/> , в ілюзії рівного шляху <g/> , без перешкод і порогів ( <g/> що це ілюзія — про це далі <g/> ) <g/> , дисиденти осяяні авреолею мучеництва і святости майже незбагненних <g/> , героїзму подолання всіх порогів <g/> .
doc#40 <p> Загалом <g/> , отже <g/> , сучасна українська пунктуація становить собою зведення різних практичних правил ( <g/> що не охоплюють усіх можливих випадків і навіть не завжди до кінця між собою узгоджені <g/> ) <g/> , яке спирається в головному на синтаксичне членування тексту <g/> , але робить певні поступки принципам логічного і інтонаційного членування <g/> .
doc#53 Завданням своїм і свого покоління він уважав — розробляти українську тематику й проблематику ( <g/> що аж ніяк не заходило в суперечність із працею над славістичними темами в широкому сенсі слова <g/> ) і плекати живу українську мову <g/> , тим готуючи підвалини для її майбутнього функційного збагачення <g/> .
doc#15 Критерій Пєшковського ( <g/> що збігається в основному з другим критерієм Шахматова <g/> ] <g/> , правда <g/> , начебто загальноприйнятий <g/> .
doc#72 Після царського маніфеста 17 жовтня 1905 р. ( <g/> що <g/> , за висловом сучасників <g/> , “ <g/> обіцяв усі свободи <g/> , а не дав жадної <g/> ” <g/> ) і до затвердження нових правил для преси в кінці листопада у Лубнях без будь-якого дозволу зачала друкуватися розрахована на селян газета “ <g/> Хлібороб <g/> ” <g/> .
doc#81 Шевченка <g/> , Театр революції ( <g/> що не дожив до початку війни <g/> ) і Театр робітничої молоді <g/> , ТРоМ <g/> , пізніше — Театр ім <g/> .
doc#85 Бо вони обидва виявили себе безнадійними банкрутами перед пізнанням складности життя <g/> , як ми його сьогодні сприймаємо й розуміємо ( <g/> що знов-таки не виключає їхніх історичних заслуг <g/> ) <g/> . </p>
doc#47 <p> Спільне й те <g/> , що в більшості випадків не дано « <g/> портрету <g/> » рослини чи квітки <g/> , тільки вихоплено якусь одну її рису <g/> , що <g/> , зрештою <g/> , відповідає дитинному баченню світу І найголовніше — і найбільше впадає в око — і криком вимагає пояснення — змальований сумою об- </p><p> 1 Певна трансцендентність « <g/> ботанічних <g/> » образів і циклів Ляту- ринської стане ще очевиднішою <g/> , коли порівняти їх з теж « <g/> ботанічним <g/> » пейзажем Григорія Тютюнника в його романі « <g/> Вир <g/> » <g/> , де головне — конкретність образу квітів і рослин ( <g/> що не виключає ні прихованого суб'єктивного пляну <g/> , ні майстерности цих пейзажів <g/> ) <g/> .