Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#101 здобутки національного творчого духу в німецькомовне та англомовне середовище <g/> , обравши при цьому шлях <g/> , що до снаги небагатьом <g/> : працювати без лавреатств <g/> , державних премій <g/> , всенародного визнання <g/> , з
doc#84 Позначення <g/> , що дає ґрунт філософуванню в двох напрямах <g/> . </p>
doc#97 У нього безліч асоціяцій з літераторами <g/> , але це всуціль автори російські <g/> , виглядає <g/> , що західній світ поза межами його <g/> , Большакова <g/> , виднокола для нього не існує <g/> .
doc#38 Клясицизм у Східній Європі базувався на теорії трьох стилів <g/> , що були визначені мовно і закріплені за жанрами <g/> .
doc#7 Одначе я думаю <g/> , що цю традицію можна порушити <g/> , коли цей віршик має симптоматичне значення для автора <g/> , а може і для розвитку української поезії на еміґрації <g/> . </p>
doc#29 Там я виконував ролю мудрої тварини з довгими вухами <g/> , яка виступала в амплуа музичного критика <g/> , що заповзявся критикувати спів солов'я. Я був дуже щасливий <g/> , що ми грали в масках і я не бачив публіки <g/> .
doc#28 Мало не все <g/> , що маємо тепер <g/> , росте з того періоду <g/> .
doc#42 <p> Не доводиться полемізувати з критиками <g/> , що бачать у поезії Осьмачки « <g/> одну велику поетову скаргу на світ <g/> , на долю <g/> , на людей і на себе самого <g/> » <g/> , що гадають <g/> , ніби « <g/> Осьмачка більш зацікавлений у представлюванні паноптикуму своїх жахів <g/> , ніж у мистецтві <g/> » <g/> .
doc#63 <p> 1922 року <g/> , коли символізм уже віджив себе й почувалася туга за новим <g/> , але ще не усвідомлено <g/> , яке ж мало бути це нове <g/> , Василь Бобинський писав у журналі <g/> , що саме репрезентував ці шукання нового <g/> , — у журналі « <g/> Митуса <g/> » <g/> : </p><p> « <g/> І майже всі вони ( <g/> може неясно ще <g/> ) відчувають ту правду <g/> , що шляхи <g/> , чи хоч би тільки стежки <g/> , якими їм іти <g/> , повинні звертатися туди <g/> , де б'ється криштальне джерело генія нашого люду <g/> .
doc#55 Здебільшого це виступи в обороні того <g/> , до чого дана особа звикла і що їй до вподоби <g/> .
doc#19 Коли життя перетворюється на дляве конання без ужитку й слави <g/> , то кращі від такого життя активна боротьба й смерть <g/> , що принаймні буде дороговказом для сучасних і майбутніх поколінь <g/> .
doc#102 Слово « <g/> ренегат <g/> » — латинського походження і означає перекинчик <g/> , людина <g/> , що змінила свої попередні погляди й перейшла до ворожого табору <g/> .
doc#65 <p> Цей третій том закінчував літеру П. Але останньому <g/> , четвертому томові <g/> , що охоплював літери Р — Я і був зредагований Єфремовим <g/> , не судилося побачити світ <g/> .
doc#52 Дати чекаємо на згадку про українців аж до 239 сторінки <g/> , щоб знайти фразу про « <g/> західниць <g/> » <g/> , що намагалися христити своїх дітей <g/> .
doc#69 то це <g/> , мабуть <g/> , те <g/> , що це погляд на науку ззовні <g/> , точніше — збоку <g/> .
doc#75 Вони хочуть бути тільки пригадкою <g/> , що був письменник Хвильовий <g/> , факт кардинально викорчуваний з свідомости людей і в Україні <g/> , і на еміґрації <g/> . </p>
doc#17 Актори-учасники вистави розповідають <g/> , що над поставою театр працював дев'ять місяців <g/> , – здається <g/> , рекордний термін готування спектаклю в історії українського театру <g/> .
doc#45 Якщо котресь твердження Потебні надто гостро суперечило усталеним поглядам і хтось із слухачів пробував сперечатися та необачно говорив <g/> , що наука <g/> , мовляв <g/> , твердить цілком протилежне <g/> .
doc#39 <p> Автор каже <g/> , що дія діється в червні 1912 року <g/> .
doc#64 Це тільки кілька міркувань людини <g/> , що йшла тим же географічним шляхом <g/> , що й Любченко в часи війни <g/> : Харків — Київ — Львів — Закордон <g/> , — і спостерігала ті самі речі й тих самих людей <g/> , а подеколи переживала ті самі почування <g/> .