Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#34 <p> А ви </p><p> Дивуєтесь <g/> , що спотикаюсь <g/> , </p><p> Що вас і долю проклинаю <g/> , </p><p> І плачу тяжко і <g/> , як ви <g/> , </p><p> Душі убогої цураюсь <g/> , </p><p> Своєї грішної душі <g/> … </p>
doc#41 <p> </doc> </p><p> П'ятирічна дівчинка побачила ілюстрації в книжці і питає дорослого <g/> , що там намальовано <g/> .
doc#16 Можна думати <g/> , що статті писані одночасно і в усякому випадку незалежно одна від одної <g/> .
doc#30 <p> До проблем замежности чи то пак популярности за РУБЕЖем <g/> , то думаю <g/> , що тут уже дещо з перспектив майбутнього накреслюється <g/> .
doc#7 Одначе я думаю <g/> , що цю традицію можна порушити <g/> , коли цей віршик має симптоматичне значення для автора <g/> , а може і для розвитку української поезії на еміґрації <g/> . </p>
doc#20 « <g/> Радянське літературознавство <g/> » 12 <g/> , 2. Київ 1968. </p><p> </doc> </p><p> Я думаю <g/> , що ці напівспогади <g/> , напівстаттю я винен усім <g/> , хто знав нас обох <g/> , усім читачам <g/> , що цікавляться літературою <g/> , і може всім майбутнім еміґрантам з України <g/> . </p>
doc#63 <p> 1922 року <g/> , коли символізм уже віджив себе й почувалася туга за новим <g/> , але ще не усвідомлено <g/> , яке ж мало бути це нове <g/> , Василь Бобинський писав у журналі <g/> , що саме репрезентував ці шукання нового <g/> , — у журналі « <g/> Митуса <g/> » <g/> : </p><p> « <g/> І майже всі вони ( <g/> може неясно ще <g/> ) відчувають ту правду <g/> , що шляхи <g/> , чи хоч би тільки стежки <g/> , якими їм іти <g/> , повинні звертатися туди <g/> , де б'ється криштальне джерело генія нашого люду <g/> .
doc#85 Коли нам заперечують <g/> , що « <g/> все тече <g/> » <g/> , що « <g/> життя невпинно йде вперед <g/> » ( <g/> вперед тут не значить <g/> , звичайно <g/> , ані до абсолютно нового <g/> , ані до кращого за всяку ціну <g/> ) <g/> , то нам залишається хіба запропонувати нашому суперечникові поглянути на своє фото двадцять років тому — або ще процитувати відому епіграму Пушкіна <g/> : </p><p> — Движенья нет <g/> , сказал мудрец брадатый <g/> , </p><p> Другой смолчал и стал пред ним ходить <g/> . </p>
doc#0 <p> Розв'язування світових проблем мало залежало від Н. <g/> , але йому здалося <g/> , що <g/> , скільки можливо <g/> , треба було зважити на тривожні сигнали <g/> .
doc#2 <p> А тепер <g/> , коли під назвою першої збірки видано обидві старі і нову - « <g/> Веселку <g/> » <g/> , мені здається <g/> , що я можу докинути дещо до старих характеристик <g/> , як <g/> , певно <g/> , не один зможе після мене <g/> .
doc#77 <p> </doc> </p><p> РОЗДІЛ З БІОГРАФІЇ ПОКОЛІННЯ </p><p> « <g/> Автор дає не слово <g/> , а людину <g/> » </p><p> Улас Самчук </p><p> 1 </p><p> Люди пишуть мемуари звичайно на старості <g/> , тоді <g/> , коли їм здається <g/> , що їхня життьова місія вже виконана і треба свій досвід викласти на папері <g/> .
doc#100 А по наукових працях нічого сказати не можу <g/> , бо й не знаю <g/> , що виходило останнім часом <g/> .
doc#39 <p> Автор каже <g/> , що дія діється в червні 1912 року <g/> .
doc#58 <p> </doc> </p><p> На приватні розмови не існує авторських прав <g/> , але неписана етика каже <g/> , що вони — не матеріял для публікації <g/> .
doc#99 радощів <g/> . </p><p> Щиро — А. Новиченко Київ <g/> , 10-11.02.1996 </p><p> КУДИ ПРОЛЯГАЄ ТРАСА </p><p> Мовознавці кажуть <g/> , що в поезіях Шевченка слово соловей ужито дев'ятнадцять разів <g/> , У Шевченкових епігонів ще частіше <g/> .
doc#29 Там я виконував ролю мудрої тварини з довгими вухами <g/> , яка виступала в амплуа музичного критика <g/> , що заповзявся критикувати спів солов'я. Я був дуже щасливий <g/> , що ми грали в масках і я не бачив публіки <g/> .
doc#42 <p> Не доводиться полемізувати з критиками <g/> , що бачать у поезії Осьмачки « <g/> одну велику поетову скаргу на світ <g/> , на долю <g/> , на людей і на себе самого <g/> » <g/> , що гадають <g/> , ніби « <g/> Осьмачка більш зацікавлений у представлюванні паноптикуму своїх жахів <g/> , ніж у мистецтві <g/> » <g/> .
doc#32 <p> Щасливо для Академії кадри її засновників складалися не тільки з людей <g/> , що два десятки років мусіли прожити в радянщині <g/> .
doc#6 Такий гурт малих людей <g/> , що збилися в якийсь суцільний згусток <g/> , часто знаходимо на картинах Курилика <g/> .
doc#102 Слово « <g/> ренегат <g/> » — латинського походження і означає перекинчик <g/> , людина <g/> , що змінила свої попередні погляди й перейшла до ворожого табору <g/> .