Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#16 , всього націоналістичного <g/> . Тепер ми бачимо <g/> , що в своїй теорії літератури Донцов прийшов до
doc#16 виросла з почуття трагічної слабкости <g/> . </p><p> Люди <g/> , що втратили в подіях 1917—1921 років контакт з
doc#17 хоч образ Марини виразно промовляє проти того <g/> , що він в якійсь одній клясі бачив порятунок <g/> . Але
doc#18 до образу Мойсея незаперечний <g/> . Можна думати <g/> , що задум поеми виношувався багато років <g/> ,
doc#19 зберігся тільки початок <g/> , густотою своїх фарб <g/> , що межує з натуралізмом <g/> , виточеною
doc#22 кількома автомобілів <g/> ? Можна бути певним <g/> , і що якби таку перспективу змалювати негритянці в
doc#23 поезій <g/> . Читач уже в перших рядках довідується <g/> , що в поета « <g/> забилось серденько в грудях <g/> » <g/> , а « <g/> очі
doc#24 « <g/> рух — усе <g/> , мета — ніщо <g/> » <g/> . Але він уважає <g/> , що всякий рух кращий від застою й мертвечини <g/> . І
doc#24 знову <g/> , що їх поява скоряється суворим законам і що з цього погляду твір побудований як струнка
doc#24 і на останньому напруженні розв'язки <g/> ; тим <g/> , що він згадує про нього раз-у-раз <g/> , створюючи цим
doc#24 смисл « <g/> Вертепу <g/> » не виключив з нього і того <g/> , що можна було б назвати людським <g/> , просто людським
doc#25 . Але це чуття було блискуче <g/> , коли зважити на те <g/> , що це була фактично перша синтетична спроба
doc#25 мові всі нові і не заступили втрати старого и <g/> , що вимовляється тепер радше як звук ряду е ( <g/> 3 <g/> , 49 <g/> ) <g/> .
doc#25 твердження І.Нечуя-Левицького про те <g/> , що літературна мова повинна не відбігати від мови
doc#25 добре знали і зовсім не заперечували того <g/> , що й в польській і в російській культурі малось теж
doc#26 служив « <g/> народові <g/> » <g/> , чи ні <g/> . Першим <g/> , тим <g/> , що любили народ і служили йому <g/> , належить пошана як
doc#26 . Справжні білі плями <g/> . Те <g/> , що не сталося <g/> , а не те <g/> , що замовчано <g/> . </p><p> Ці білі плями здебільшого не можуть
doc#27 , автора і адресата <g/> . У загальній формі знаємо <g/> , що стиль листів якось мусить бути зв'язаний з
doc#27 важить обставина <g/> , вже згадувана тут <g/> , — що до багатьох своїх адресатів Куліш писав часом
doc#27 , і ті живуть у незгоді <g/> » ( <g/> до Пулюя <g/> , 1881 <g/> ) <g/> . Нація <g/> , що має « <g/> то сліпих <g/> , то п'яних і нетямних вождів <g/> » ( <g/> до