Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#25 Але це чуття було блискуче <g/> , коли зважити на те <g/> , що це була фактично перша синтетична спроба такого обсягу <g/> , до того ж при загальному браку матеріялів <g/> , і пізніші досліди показали <g/> , що первісний розподіл говірок у Михальчука був у головному слушніший <g/> , ніж клясифікація Соболевського <g/> , на яку Михальчук був пристав <g/> .
doc#26 Першим <g/> , тим <g/> , що любили народ і служили йому <g/> , належить пошана як мученикам за народню справу <g/> , другі підлягають засудові <g/> , хоч — і тут Єфремов з його лібералізмом <g/> , правда <g/> , підфарбованим у кольори новітнього Савонаролі <g/> , все таки кращий від тих його наступників <g/> , які воліли про ненародніх ( <g/> які тоді зробилися ще й антинародніми <g/> ) взагалі не згадувати <g/> , покарати їх за їхні гріхи прокляттям замовчування <g/> .
doc#27 У загальній формі знаємо <g/> , що стиль листів якось мусить бути зв'язаний з літературними стилями доби <g/> .
doc#28 – </p><p> ( <g/> « <g/> Долі своєї я не клену <g/> » <g/> ) </p><p> що за сестра <g/> , що за дві зради – про це читачеві годі довідатися <g/> ) <g/> ; синкретичні образи – звук через колір <g/> , внутрішнє через зовнішнє тощо – належать до його улюблених <g/> : </p><p> І дзвенять стожарно дуги <g/> … </p>
doc#31 Визначення мистецтва як « <g/> методи будування життя <g/> » відкидалося тому <g/> , що воно навстіж розчиняло двері для примітивної політизації мистецтва <g/> .
doc#33 Там <g/> , на окремих ділянках <g/> , обробляють вони ниви свого минущого існування <g/> , вирощують радісні й розпачливі квітки свого маленького життя <g/> , там кожного чекає те <g/> , що не чекає іншого <g/> , може подібне <g/> , але втілене в інші почування <g/> , зафарблене в інші відтінки <g/> , розлите по шклянках іншого скла <g/> , візерунків і якости <g/> .
doc#34 Але головне тому ми не віримо цьому фіналові і не навіює він нам бадьорости <g/> , що він не випливає з хотіння і волі Нерадькової <g/> , що він випадковий <g/> , що в ньому <g/> , власне <g/> , теж радше діє інерція <g/> : от зустрів Тюрина <g/> , от зустрів Мархву <g/> , ці зустрічі самі штовхають до якихось вчинків <g/> , і людина робить ці вчинки не тому <g/> , що хоче <g/> , а тому <g/> , що вони самі робляться <g/> .
doc#35 <p> Баранович бачив ті лиха й біди <g/> , що їх несла вже тоді московсько-азіятська окупація <g/> .
doc#36 Вільямові Гаркінсу </p><p> А ще головна наша сила в тому <g/> , </p><p> що новітнє російське мистецтво так міцно </p><p> сплелося з російською літературою і творчістю </p><p><g/> , як <g/> , можливо <g/> , жадне інше мистецтво в Европі <g/> . </p>
doc#37 А коли я переїхав до Мюнхену <g/> , що сталося в травні 1946 року і про обставини чого я розповім пізніше <g/> , моя кімната стала літературним клюбом <g/> , психолікарнею <g/> , канцелярією і адміністративним осередком МУРу <g/> .
doc#38 Чи не ближчий до істини був Зеров <g/> , коли писав <g/> , що « <g/> й Київ <g/> , і Харків <g/> , по суті <g/> , провінція <g/> , і культурні цінності одержують з других рук <g/> » <g/> , — хоч навіть про пізніший час <g/> ?
doc#40 Прикладом фразеологічних зворотів з першого джерела можуть бути такі <g/> , як крутити гайку 'запаморочувати' <g/> , їхати зайцем 'подорожувати без квитка' <g/> , набрати кого 'обдурити' <g/> ; звороти ці <g/> , суворо беручи <g/> , не належать до літературної мови <g/> , і їх можна зустріти в літературі головне в творах гумористичного характеру або в творах <g/> , що наслідують усну мову <g/> .
doc#41 Передвоєнний період відтворений тим <g/> , що « <g/> Вер <g/> …
doc#43 Більший тим <g/> , що тут сам автор <g/> , здається <g/> , сміється з надто </p><p> довірливого читача з фотографічно-статистичним характером мислення <g/> .
doc#45 Ймовірно <g/> , що декотрі з колеґ і знайомих відвернулися від нього <g/> .
doc#46 Вона сказала <g/> , що вона не проти книжки <g/> , хоч там страшно перекручено дійсність <g/> .
doc#48 Він означає своєрідне синтезування імпресіоністичної новелі з етнографічно-оповідною новелею XIX століття ( <g/> П. Куліш <g/> , М. Вовчок <g/> , Г. Барвінок <g/> , О. Стороженко <g/> ) — з тією <g/> , правда <g/> , відмінністю <g/> , що стара новеля цього типу була в нас майже виключно селянська <g/> , а тепер ми можемо порядкувати ширшим асортиментом масок оповідача <g/> . </p>
doc#49 <p> Не говорімо вже про те <g/> , що і в цьому пейзажі є образи ніби несполучні <g/> : сонце і хмари <g/> .
doc#50 <p> На цьому абзаці <g/> , отже <g/> , ми прощаємося мирно </p><p> з читачем <g/> , що бажає розваги <g/> , і сподіваємося на вірність того читача <g/> , що не боїться розумового зусилля і філософічних проблем <g/> , що хоче не тільки сприймати літературний твір <g/> , а і співтворити його <g/> .
doc#51 Виходило <g/> , отже <g/> , що північні поліфтонги не були решткою старого загальноукраїнського стану <g/> , що південь України ніколи їх взагалі не знав <g/> .