Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#80 Можна піти навіть далі і сказати <g/> , що Захід радше мав би схиляти до любовної тематики <g/> , тоді як радянське неопуританство було рішуче проти неї <g/> .
doc#81 <p> Docendo discimus </p><p> ( <g/> за Л.А. Сенекою <g/> ) </p><p> Коли наближаються терміни й строки <g/> , у людини <g/> , перед розпадом тієї тимчасової єдности <g/> , що дану людину становить <g/> , виникає бажання лишити по собі слід <g/> .
doc#82 <p> Мої друзі в Києві <g/> , Харкові <g/> , Львові кажуть мені <g/> , що на Україні я дебютант і тому треба було б <g/> , щоб сказав слово про себе <g/> .
doc#83 ) Тут відбулося чимало людських драм <g/> , і через цю вулицю прийшли ті впливи <g/> , що досить глибоко змінили російську культуру в XVII столітті <g/> .
doc#84 Позначення <g/> , що дає ґрунт філософуванню в двох напрямах <g/> . </p>
doc#85 Коли нам заперечують <g/> , що « <g/> все тече <g/> » <g/> , що « <g/> життя невпинно йде вперед <g/> » ( <g/> вперед тут не значить <g/> , звичайно <g/> , ані до абсолютно нового <g/> , ані до кращого за всяку ціну <g/> ) <g/> , то нам залишається хіба запропонувати нашому суперечникові поглянути на своє фото двадцять років тому — або ще процитувати відому епіграму Пушкіна <g/> : </p><p> — Движенья нет <g/> , сказал мудрец брадатый <g/> , </p><p> Другой смолчал и стал пред ним ходить <g/> . </p>
doc#86 Серед їхніх станцій ми знаходимо країну минулого <g/> , що його вже нема <g/> , і країну майбутнього <g/> , що ще не народилося й тільки чекає на початок свого життя <g/> , готове вирушити в існування <g/> , коли прийдуть реченці і здійсняться вироки <g/> .
doc#87 І патріярхальний український світ із острахом і нерозумінням дивиться на потвору <g/> , що виростає поруч <g/> , на його ж землі <g/> , його ж працею й коштами <g/> … </p>
doc#88 Один з моїх університетських друзів <g/> , росіянин <g/> , колись сказав <g/> , що професори — це « <g/> позвоночные животные <g/> » <g/> .
doc#89 ) я натрапив на статтю <g/> , що написана неначе просто з приводу стану нашої літературної критики <g/> .
doc#90 Ми ознайомилися з першими двома книгами роману і мусімо сказати <g/> , що на нечувано зубожілому тлі сучасного українського підсовєтського письменства твір молодого прозаїка справді виділяється і своїми позитивними <g/> , і своїми негативними сторонами <g/> .
doc#91 Тому вони посередньо відбивають процеси <g/> , що точаться в житті й психіці радянської людини <g/> , автора чи читача <g/> , і з цього погляду доводиться їх читати <g/> , і наслідки часом бувають варті заходу <g/> , — з цього і тільки з цього погляду <g/> .
doc#92 Carodej </p><p> Я вже казав при описі першої зустрічі з Фальком <g/> , що вірю в правдивість першого враження від людини <g/> .
doc#93 І це було враження <g/> , що лишилося незабутнім на все моє дальше життя <g/> . </p>
doc#94 Попри все <g/> . </p><p> НА БЕРЕГАХ ХРОНІКИ ПОТОЧНИХ ПОДІЙ </p><p> Те <g/> , що я хочу тут сказати <g/> , — не наукова доповідь <g/> .
doc#95 Харків — місто мого дитинства й молодости <g/> , я прожив там від 1914 до 1943 року <g/> , там я пройшов початкову й середню школу <g/> , університет ( <g/> що тоді функціонував під доброзвучною назвою ХПІПО — Харківський Педагогічний Інститут Професійної Освіти <g/> ) <g/> , там починалася моя викладацька праця — спершу в Газетному Технікумі <g/> , потім в Інституті журналістики <g/> , потім в Університеті ( <g/> який на той час став знову просто університетом <g/> ) <g/> , там починалася моя наукова праця <g/> , в аспірантурі й поза нею <g/> , там я дістав папірець <g/> , що я кандидат філологічних наук <g/> , і другий <g/> , що я доцент <g/> .
doc#96 до матеріяльної допомоги <g/> . </p><p> Нью-Йорк <g/> , 1990 </p><p> ЖИТТЯ В РЕЙК'ЯВІКУ </p><p> ( <g/> або Незалежність — і що завтра <g/> ? <g/> ) </p><p> Ісландці не винайшли ні автомобіля <g/> , ні радіо <g/> , ні телевізії <g/> ,
doc#97 У нього безліч асоціяцій з літераторами <g/> , але це всуціль автори російські <g/> , виглядає <g/> , що західній світ поза межами його <g/> , Большакова <g/> , виднокола для нього не існує <g/> .
doc#98 Що було <g/> , а дещо й таке <g/> , що не було <g/> .
doc#99 радощів <g/> . </p><p> Щиро — А. Новиченко Київ <g/> , 10-11.02.1996 </p><p> КУДИ ПРОЛЯГАЄ ТРАСА </p><p> Мовознавці кажуть <g/> , що в поезіях Шевченка слово соловей ужито дев'ятнадцять разів <g/> , У Шевченкових епігонів ще частіше <g/> .