Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#101 Взагалі <g/> , я вчився в дуже щасливі роки — не в сенсі їжі <g/> , великого помешкання <g/> , але все-таки в той період припинилося офіційне напомповування ідеями старого типу <g/> , імперського <g/> , але ще не почалося напомповування новими ідеями ( <g/> тобто — комуністичними <g/> ) <g/> . </p>
doc#101 Це неможливо <g/> , але добре пригадую <g/> , коли ще був підлітком <g/> , мені мати казала <g/> : роби що хочеш — тільки не лізь в політику <g/> .
doc#101 Але це було ще в роки <g/> , коли я був підлітком <g/> .
doc#101 Але <g/> , як казав колишній недавній ще батько народів <g/> , нація все-таки існує <g/> , і існують якісь риси її <g/> , які не можна відкидати <g/> .
doc#102 Правдоподібно <g/> , цьому прислужився О. Гончар <g/> , який після першої зустрічі з Ю. Шевельовим пустив у люди ще одну малоймовірну версію про « <g/> народню пошту <g/> » <g/> .
doc#102 Це ще з тих років <g/> , коли він був студентом <g/> .
doc#103 А ще донедавна <g/> , рік чи два тому <g/> , я ходив до кінотеатру двічі на тиждень <g/> , дивився <g/> , як правило <g/> , старі клясичні фільми <g/> .
doc#103 Тому що багато людей <g/> , про яких ідеться на сторінках цих книжок <g/> , були ще живі <g/> .
doc#103 Я відкладав <g/> , і відкладав свідомо <g/> , їхній вихід у світ доти <g/> , доки вважав себе ще за живу людину <g/> . </p>
doc#103 Наприклад <g/> , одній відомій особі із « <g/> ще живих <g/> » <g/> , доки вона читала сторінки <g/> , де йшлося про інших <g/> , було « <g/> дуже цікаво <g/> » <g/> , а коли дійшла й до свого імені <g/> , раптом усе стало « <g/> нецікаво й не так <g/> , як було насправді <g/> » <g/> .
doc#103 був якийсь автобіографічний роман <g/> , невдалий <g/> , мушу сказати <g/> . </p><p> А потім у нас відбулася ще одна зустріч віч-на-віч <g/> . Гончар почав на мене нападати — ідеологічно <g/> , згадувати якісь факти