Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#9 . З таким наголосом воно і справді вживалося ще в другій половині XIX ст <g/> . <g/> , пор <g/> . у М. Старицького
doc#9 . Серед кирило-методіївців можна згадати ще пирятинця Андрузь- когоc <g/> . </p><p> Розуміється <g/> , були
doc#10 говірками <g/> , як він припускав давніше <g/> , і — що ще істотніше — відмінності акцентуаційної
doc#10 цього є ( <g/> 14 <g/> ) <g/> . Щодо діялектології <g/> , то Курило тут ще боронить настанову на опис кожного
doc#11 схиляє думати <g/> , що має <g/> . Посмішки <g/> , правда <g/> , ще нема <g/> , але ніщо не суперечить тому <g/> , що ось вона
doc#11 , поствандалізм <g/> , постокультизм і ще там щось <g/> . Не написано <g/> , але хай і далі грає
doc#16 , а не за їхнім звучанням <g/> . Зрештою ми далі ще побачимо <g/> , що дуже багато оцінок самого Донцова
doc#16 саме цієї ( <g/> відсутньої <g/> ) « <g/> еліти <g/> » <g/> . До цього ми ще далі повернемося <g/> . Тут констатується тільки те
doc#18 руїни тієї держави й нового <g/> , ще ганебнішого й ще нестерпнішого рабства <g/> . Раю на землі нема й
doc#18 пророки <g/> ! </p><p> У пустині нам жить і вмирать <g/> ! </p><p> Чого ще ждать <g/> ? І доки <g/> ? » ( <g/> І <g/> ) </p><p> Четвертий рядок повинен
doc#19 українська доля <g/> ! </p><p> Так і видно <g/> , що козацькі часи ще не втратили для поета свого чару <g/> . Тверезі
doc#19 національний гімн склав Чубинський на самих « <g/> ще не <g/> » і на покликах до минулого <g/> . Природно <g/> , що Мова
doc#19 робочу силу <g/> . Державно-військове для нього ще не відокремлене від власного <g/> . Суд йому не
doc#19 того <g/> , щоб діти мали який небудь голос у родині <g/> . А ще простолінійніша <g/> , ще примітивніша і ще
doc#21 тим <g/> , чим для Миколи Зерова був сонет — </p><p> І лиш одна ще тішить дух поета <g/> . </p><p> Одна відроджує ваш строгий
doc#21 той погляд <g/> , який він висловив у своїй статті — ще в “ <g/> Арці <g/> ” про Ґіллеса — яка зводила контраст до
doc#22 до новелі <g/> . </p><p> Ах <g/> , звичайно <g/> , в Коцюбинського нема ще діпі і їхніх таборів <g/> , життя татарського села в
doc#22 приходить мрія власного затишного кутка <g/> , а ще далі про речі складніші <g/> . Про такі <g/> , що їх
doc#24 силу <g/> , захват <g/> , віру <g/> . Степ <g/> , оспіваний Любченком ще в « <g/> Гайдареві <g/> » <g/> , — це найкраща з традицій
doc#24 розцяцьковано-іграшковий характер <g/> : </p><p> А ще й сонце гойдається в голубих високостях <g/> ,