Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#11 Чи це програмове <g/> , чи від Бога <g/> , — а можна вже тепер надавати Андруховичеві якусь там найпрестижнішу нагороду <g/> , наприклад <g/> , імени Мілана Кундери або Анґеліна Прель- жокажа <g/> .
doc#14 <p> У хвилину відпливання від континенту <g/> , де лежить географічна Україна <g/> , невгавність хвиль здається чи не ближчою від польових дзвінків <g/> .
doc#15 <p> Таке становище здається нам <g/> , звиклим до цього поняття <g/> , дивним <g/> , але <g/> , наскільки можу про це судити <g/> , граматика таких мов <g/> , як польська <g/> , чеська <g/> , сербська <g/> , німецька і <g/> , очевидно <g/> , інших західньоевропейських мов і тепер <g/> , як правило <g/> , не оперує цим поняттям <g/> , не кажучи вже про старі праці <g/> , як <g/> , приміром <g/> , польська синтакса Малецького або сербська Маретіча и <g/> , які чи то зовсім не подають навіть прикладів називних речень <g/> , чи то розглядають їх як звичайні неповні <g/> , не кажучи про порівняльно-синтакичну роботу В. Яґіча « <g/> Beiträge zur slavischen Syntax <g/> » <g/> , який посідає щодо бездієслівних речень ( <g/> називних як окремого типу і він не знає <g/> ) приблизно ту ж позицію <g/> , що і ( <g/> пізніше <g/> ) Томсон <g/> , тобто розглядає їх як афективно-забарвлені еквіваленти речень <g/> , і в пізнішій шкільній і науковій літературі називне речення як окремий тип не фігурує <g/> .
doc#15 Але чи обов'язково обставинний вираз веде нас до дієслова або присудка взагалі <g/> ?
doc#15 Для того <g/> , щоб установити <g/> , так це чи не так <g/> , слід звернутися не до сучасних письменників <g/> , а до починателів і основоположників нової української літературної мови і подивитися <g/> , як використовуються ( <g/> і чи використовуються взагалі <g/> ] у них називні речення <g/> .
doc#15 Вони становлять собою або продукт розвитку речень у справжньому розумінні слова ( <g/> субстантивні конструкції в їх трансформації <g/> ; речення з прикметником <g/> , що переродився в атрибут <g/> , утративши предикативні функції <g/> } <g/> , або продукт усамостійнення і наближення до речення частин <g/> , що ніколи не могли влитися повністю в речення <g/> , хоч і тяжіли до нього <g/> , ( <g/> називні відмінки уявлення чи то частини речення <g/> , що відривалися від основного кістяка речення <g/> ; називні речення <g/> , що походять з уса- мостійнених членів ряду <g/> ) <g/> .
doc#16 Або <g/> : « <g/> Великих слів велика сила <g/> , що її знайдете в кожному червоному чи рожевому часописі <g/> » <g/> .
doc#16 Спроба « <g/> конкістадоризувати <g/> » українську « <g/> еліту <g/> » і протиставити її народові — і практично неплідна <g/> , і справді цілком чужа історії й психології українця — чи то з « <g/> гречкосіїв <g/> » <g/> , чи то з т. зв <g/> .
doc#17 <p> Але <g/> , якщо п'єса стала в цьому вже історичною <g/> , якщо її концепція революції заперечена історичним розвитком <g/> , то чи варт було п'єсу відновляти на сцені <g/> ?
doc#18 Можна <g/> , але чи треба <g/> ? </p>
doc#18 Як би хотілося <g/> , наприклад <g/> , щоб старозавітний пророк не говорив про нетямущих рабів на гордині котурні <g/> , не звертався до Бога <g/> : </p><p> О Всезнавче <g/> , чи знав Ти вперед </p><p> Про такі результати <g/> ?
doc#19 Але чи мав рацію Кенійський <g/> , коли прийняв ці самодокори за істину і писав про Мову всіх періодів його життя <g/> : « <g/> Був людина щира <g/> , глибокий патріот <g/> ; але сонна Чорноморщина коли не зовсім заспала <g/> , так доволі таки приспала і його <g/> » <g/> ?
doc#19 Не дурно <g/> , посилаючи Кониському свою автобіографію <g/> , він писав <g/> : « <g/> Щодо приміщення мене в покажчик <g/> , то навряд чи заслуживсь я на таку шанобу <g/> , але иозаяк маю надію прислужитись <g/> , скільки снаги є <g/> , то й подаю відомість про свою парсуну <g/> » <g/> . </p>
doc#22 Злободенні моменти поволі так чи так відійдуть на задній план <g/> , а тема боротьби людини за право бути людиною становитиме невмируще ядро обох п'єс <g/> . </p>
doc#22 <p> Ці деталі чи ці символи <g/> , справді <g/> , характеризують два типи життя <g/> .
doc#23 <p> Після широких варіяцій на тему <g/> , де ж можуть перебувати думи <g/> , себто його поезія <g/> , його надхнення — чи в морі <g/> , чи за морем <g/> , чи по скелям <g/> , по бескидам <g/> , чи з панами вельможними ( <g/> випад проти Шевченка <g/> ?
doc#23 » 14. </p><p> Але в конкретних обставинах українського літературного життя струмінь романтизму <g/> , репрезентований Петренком <g/> , мав інший характер <g/> , ніж на Заході чи в Росії <g/> .
doc#24 <p> </doc> </p><p> ( <g/> « <g/> Вертеп <g/> » Аркадія Любченка <g/> ) </p><p> І </p><p> Що двадцяті роки нашого сторіччя становили цілу еру в розвитку української духовости <g/> , — цього ніхто не заперечував і ледве чи заперечить <g/> .
doc#26 Ледве чи був такий період <g/> , де не роблено б свідомо й цілеспрямовано білих плям <g/> , де не перекручувано б дійсности на догоду тому <g/> , що здавалося політичною потребою — хіба може не до палеоліту <g/> ?
doc#26 Може <g/> , хотіла й намагалася <g/> , але повстання придушила не Польща <g/> , а російський генерал Кречетніков <g/> , і Залізняк помер не в Березі Картузькій <g/> , чи як вона тоді звалася <g/> , а в Нерчинську <g/> … </p>