Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#4 Про інші говорити тяжче через те <g/> , що ми не знаємо <g/> , як складався цей збірник <g/> .
doc#4 Бачити світ таким не ціною заплющених на зло й біль очей <g/> , а через прийняття зла й болю як частини світової й внутрішньої душевної гармонії <g/> .
doc#4 Адже всі « <g/> дійові особи <g/> » <g/> , чиї образи-тіні проходять через особисте життя поетки — Юрій Липа <g/> , Ольжич <g/> , Оксана Аятуринська <g/> , Маланюк <g/> , Олена Теліга <g/> , абож зустрінені на сторінках книжок — Леонид Кисельов <g/> , Ліна Костенко <g/> , — всі вони втілення української душі <g/> , носії і часто жертви української ідеї <g/> .
doc#4 » стає і образом авторчиної <g/> , може не без впливу епіграфа до Гемінґвеєвого « <g/> По кому дзвонить дзвін <g/> » <g/> , узятого з Джона Донна <g/> , а може в суголоссі таких безмежно людських <g/> , загальнолюдських міркувань про « <g/> переправу через останні буруни <g/> » <g/> . </p>
doc#4 — </p><p> ( <g/> « <g/> Жоржини <g/> » <g/> ) </p><p> віршовий рядок розбивається на нерівномірні уступи <g/> , інерція метру розсаджується спондеями <g/> , а особливо пірихіями <g/> , анакрусами й перестрибами через склад <g/> : </p><p> Та доба була неповторна <g/> , </p><p> як поезія Маланюка <g/> , </p><p> а була вона недоговорена <g/> , </p><p> наче вірш без одного рядка <g/> , — </p><p> ( <g/> « <g/> Ліричний спогад <g/> » <g/> ) </p><p> зі схемою наголосів 3 — факультативний 5/8 з можливим перестрибом на 9. </p><p> Навіть рима тут набуває індивідуального характеру — вона раз-у-раз базується на сполученні наголошеного голосного з наступним приголосним <g/> , ігноруючи всі інші сумежні звуки <g/> , а часто й межі слів <g/> , тип пам'ятаю це — пересипаються ( <g/> ай-ай <g/> ) <g/> , червень — перевернене ( <g/> ер-ер <g/> ) <g/> , величаво — Держави ( <g/> ав-ав <g/> ) <g/> , вір мені — неймовірно ( <g/> ір-ір
doc#5 <p> </doc> </p><p> « <g/> Невеличка драма <g/> » <g/> , другий і останній роман Валеріяна Підмогильного <g/> , побачив світ у формі книжки тепер <g/> , через 27 років після публікації в київському « <g/> Житті й революції <g/> » <g/> , в 1930 році <g/> .
doc#6 Воно може бути спокійне <g/> , блакитне <g/> , але далеко частіше воно вибухає лявою потужного й загрозливого світла — як полярне сяйво ( <g/> “ <g/> Мерехтіння звужується навколо святощів дня <g/> ” <g/> ) <g/> , як блискавка <g/> , що роздирає хмару ( <g/> “ <g/> Зрушений громом <g/> ” <g/> ) <g/> , як містичний прорив світла крізь морок хмар ( <g/> “ <g/> Бріганська Колюмбія через чорні окуляри <g/> ” <g/> , “ <g/> Тарас Шевченко <g/> , геніальний поет і добрий маляр <g/> , записав у щоденнику про свої молоді роки <g/> : “ <g/> Самому тепер не віриться <g/> , а справді так було <g/> .
doc#6 І всі ці роки він уперто <g/> , гарячково малював <g/> , пройшовши через найтяжче випробування <g/> , — його власними словами <g/> , — “ <g/> вісім років відмов від мистецьких галерій <g/> ” ( <g/> 167. Тут і далі <g/> , вказівка на сторінку без дальших посилань указує на друге <g/> , скорочене видання його книжки “ <g/> Хтось коло мене <g/> ” <g/> , вказівка з цифрою 1 — на перше <g/> ) <g/> .
doc#6 Але ось парадокс <g/> : на торонтській виставці глядачів — принаймні того дня <g/> , як я був у музеї <g/> , — майже не було <g/> , а ті <g/> , що були <g/> , проходили швидко через великі залі <g/> , не затримуючися перед картинами <g/> , — на виставці Курилика глядачів не було аж рясно <g/> , але було пропорційно далеко більше <g/> , і вони довго зупинялися перед картинами <g/> , придивлялися до деталів <g/> , обговорювали їх <g/> , часом сміялися з гумористичних деталів <g/> , — одне слово <g/> , вони реагували жваво і творчо <g/> .
doc#6 Курилик радо покликався на Бройгеля як на свій авторитет і свого вчителя через провалля чотирьох сторіч <g/> .
doc#6 Курилик <g/> , звичайно <g/> , не хоче або не наважується змалювати сонце просто перед собою і перед глядачем <g/> , але він так само одержимий страшною потугою сонця <g/> , незбагненністю його розпеченого блиску і намагається відтворити його через контрасти вибухів світла і темряви хмар або мороку й позірної ідилії земного існування <g/> . </p>
doc#6 У коментарі до картини “ <g/> Допоможіть мені будь ласка допоможіть допоможіть мені будь ласка допоможіть мені — будь ласка допоможіть <g/> ” він пише <g/> : “ <g/> Вона показує мене символічно як птаха <g/> , що летить через Атлантичний океан з головою в великому мішку <g/> , що вказує на мою деперсоналізацію <g/> ” ( <g/> 28 <g/> ) <g/> .
doc#6 Для Сковороди <g/> , власне <g/> , речі існують <g/> , але за ними й через них існує глибша сутність <g/> , для якої речі — тільки знаки <g/> .
doc#6 Обидва ці світи — в своїй сутності—становлять одну субстанцію <g/> , і ця субстанція <g/> , як і час і простір — не істотні <g/> , бо все через усе веде до одного <g/> , і це одне зветься Бог <g/> .
doc#6 Картина <g/> , що показує <g/> , як <g/> , обдуривши митників <g/> , чоловік на санках проривається через митну перегорожу ( <g/> з Монреальського музею <g/> ) <g/> , в одному варіянті зветься просто “ <g/> Митна перегорожа <g/> ” <g/> .
doc#6 Зрештою <g/> , аспекти історичний і біографічний у його творах важко навіть відокремити одні від одних <g/> , бо історію запровадження цивілізації на канадському колись дикому заході він бачить через суто особисту призму вражень свого дитинства <g/> , адже заселення канадських прерій відбувалося перед його очима і з його безпосередньою участю <g/> .
doc#6 Знову можна докинути з книжки Морлі В. Блейка <g/> , Тулюз-Льотрека <g/> , Тіссо ( <g/> через паралельність тематики — Тіссо теж ілюстрував Євангелію <g/> ) <g/> , Ґою <g/> , Гоґарта <g/> , Дом'с і Руоiii Подорожі Курилика <g/> , за винятком віденської <g/> , присвяченої Бройгелеві <g/> , не виявляють великого зацікавлення мистецькими центрами і знання їх <g/> .
doc#6 Як він це відчував <g/> , він знав правду і він мусів цю правду висловити людям через малювання і <g/> , підпорядковано <g/> , через писання <g/> . </p>
doc#6 Як він це відчував <g/> , він знав правду і він мусів цю правду висловити людям через малювання і <g/> , підпорядковано <g/> , через писання <g/> . </p>
doc#6 <p> Оповідь і проповідь у малярстві <g/> , відраза до абстрактного малярства <g/> , перестриб до традицій шістнадцятого сторіччя у Фландрії через голови сучасників — в уяві цих сучасників збігалися в одну цілість з біографічними зв'язками Курилика з людьми й культурою міщанства ( <g/> бо це приблизний український відповідник англійського low middle class <g/> ) <g/> , і все це творило один образ маляра <g/> , не зацікавленого проблемами малярства <g/> , і зокрема сучасного <g/> .