Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#6 Малювання з фотографій <g/> , малювання без мольберту <g/> , малювання по кілька картин на день — часом сімнадцятигодинний робочий день — усе це вимагало певних спрощень <g/> , часом дуже драстичних <g/> .
doc#6 Може <g/> , не випадково <g/> , бо він у роки зрілости <g/> , так виглядає <g/> , читав мало і в суб'єктивному доборі <g/> , часом речі не першої вартости <g/> .
doc#6 <p> Але може <g/> , “ <g/> найсучасніше <g/> ” в Курилика було планування картини як серії площин ( <g/> часом смуг <g/> ) різного кольору <g/> .
doc#6 Саме вміщення сюжетно-центральних <g/> , але малих <g/> , часом мініятюрних образків на краях полотна відповідає цьому засобові абстракціоністів <g/> .
doc#6 Давній попередник його Кріґгоф спеціялізувався на малих картинах <g/> , часом наближених до мініятюри своїм розміром <g/> , як Шпіцвеґ у Німеччині або Мейсоньє у Франції <g/> .
doc#6 Його гарячкова віра <g/> , що з лагідної людини часом робила мало не новочасного Савонаролю з лондонського Гайд-парку ( <g/> пор <g/> .
doc#7 У другому випадку спогад і веселість були б об'єктами при дієслові підняв <g/> , що <g/> , бувши перехідним <g/> , кричуще вимагає після себе знахідного відмінка <g/> , а тим часом його начебто немає <g/> .
doc#7 Тим часом так звані осяги нашого імітування неоклясицизму на еміграції мають стільки ж спільного з сучасною поезією Европи й Америки <g/> , як Державин з Кроче або Еліотом <g/> .
doc#7 Коли <g/> , часом <g/> , перебити звичні конструкції рівнобіжними <g/> , але не тотожними <g/> ?
doc#9 Як постали — в межах <g/> , у суті справи <g/> , однієї літературної мови — бо ніхто <g/> , дослівно ніхто не висував програми творення двох окремих літературних мов ( <g/> як це було нерідко у межах сербсько-хорватського мовного простору <g/> ) — назвімо їх умовно передзбручанською і зазбручанською <g/> , але в обох відламах української мови плекано саме місцеву традицію і боронено її <g/> , часом пристрасно і запекло <g/> , і то протягом мало не сторіччя <g/> .
doc#9 Народні провінціяльні вимови дають часом несподівано дуже добрі терміни для літературного українського язика <g/> »1. </p><p> Тут не згадано ні П. Куліша <g/> , ні галицької книжної мови <g/> .
doc#9 І <g/> , визнавши самий факт відриву молодшої генерації письменників від сільських мовних першоджерел і зробивши потрібний реверанс на адресу найбільшого мовного ( <g/> і не тільки мовного <g/> ) консерватора І. Нечуя-Левицького <g/> , М. Коцюбинський робить далі з цього факту зовсім не песимістичну прогнозу <g/> : « <g/> Та в мене є надія <g/> , що наша літературна мова як молоде вино очиститься з часом од шумування і стане прозорою і міцною <g/> .
doc#9 Є тільки натяки на те <g/> , що все зло в окрайності « <g/> галицької мови <g/> » і засміченості її через це « <g/> чужинецько-сусідськими мовними впливами <g/> » <g/> : « <g/> Скрізь в Европі за ґрунт і основу книжньої мови були взяті осередкові мови <g/> , маючі в своїх формах і лексиці найбільший район <g/> , а не усякі дрібні підмови й чудернацькі говірки <g/> , а часом мішанки на краях <g/> , межуючих з сусідніми націями <g/> »3. </p><p> 5. На Великій Україні є якісь не названі автором носії цього « <g/> маразму <g/> » <g/> , що хотіли б у літературній мові знайти синтезу різноговіркових явищ <g/> , отже <g/> , прихильники діялектної многоосновности літературної мови <g/> .
doc#9 Це ставлення може найкраще висловив сам М. Коцюбинський у листі до В. Гнатюка з 10.11.1899 р. з приводу оповідань С. Ковальова <g/> : « <g/> Поминаючи вже те <g/> , що самі оповідання написані не дуже вдатно <g/> , мова їх вражає занадто льокальним характером і навіть мене <g/> , який вважає галицьку мову рідною <g/> , годі часом зрозуміти те <g/> , що пише в тих оповіданнях д. Ковальов <g/> »1. </p><p> Про великі симпатії М. Коцюбинського до галицьких мовних особливостей розповідають і мемуаристи <g/> .
doc#9 Тоді читав М. Коцюбинський і читав часом з замилуванням і захопленням <g/> , з ліричним навіть піднесенням <g/> .
doc#9 Тим часом можна тільки вказувати на галицькі впливи на лексику української літературної мови <g/> , як це ми й робимо в цій праці <g/> , але годі їх точно окреслити <g/> . </p>
doc#9 <p> 3. У трискладових іменниках жіночого і почасти чоловічого роду з приростком ви- ( <g/> крім тих іменників жіночого роду <g/> , що мають наросток -к ( <g/> а <g/> ) <g/> ) словники здебільшого подають старі форми з наголосом на корені <g/> : вистава <g/> , вимова <g/> , вимога ( <g/> але випадок <g/> ) <g/> , але останнім часом схід України має тенденцію переносити наголос на приросток ви- <g/> : вимова <g/> , вимога <g/> , зрідка навіть виставаxlii <g/> .
doc#9 Тим часом первісно Лондон належав до території південного діялекту <g/> .
doc#9 Хоч найближчою для Павловського особисто була саме мова чернігівського типу з чергуванням о з у або з ц <g/> , як він це часом ненавмисне прозраджує <g/> , особливо в тих словах <g/> , етимологія яких йому була неясна ( <g/> далыбу 32 <g/> , магайбу 44 <g/> , пробу53 <g/> ; дзет 2 <g/> , паныв Gen <g/> .
doc#9 Тим часом полтавець Котляревський зовсім не конче мав писати достеменно полтавською говіркою <g/> , і звенигородчанин Шевченко міг дуже далеко відходити від рідної говірки <g/> .