Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#9 Що ця позиція була в Б. Грінченка органічною <g/> , а не тільки декляративною або накинутою <g/> , доводить склад словника <g/> , редагування й видання якого саме в цей час ( <g/> словник виданий 1907 року <g/> ) закінчував Б. Грінченко <g/> .
doc#9 О. Шахматова <g/> , всупереч умовам Костомаровської премії <g/> , на яку словник складано <g/> , в ньому широко використано галицьку лексику <g/> , і то <g/> , загалом беручи <g/> , аж до 1900 років5. До цих нових поглядів Б. Грінченка змусив час <g/> , а головне <g/> , змусила його практична участь у пресі <g/> .
doc#9 <p> Надзвичайно цікаво те <g/> , що ці хуторянські нотки змовкли в цей час і в головного опонента Б. Грінченка — І. Франка <g/> .
doc#9 За І. Франком іде І. Верхратський <g/> , що пише в цей час про те <g/> , що мовні авторитети для українців — народна мова і — письменники з Великої України <g/> : Шевченко <g/> , Квітка-Основ'яненко <g/> , Котляревський2 — хоч <g/> , як бачимо з самого переліку імен <g/> , його позиція лишається консервативнішою <g/> .
doc#9 <p> Вплив Галичини на українську літературну мову в роки безпосередньо по революції 1905 р. дається виміряти тим цікавим фактом <g/> , що галицькі мовні елементи продираються в цей час навіть у офіційні видання російського уряду для українців <g/> . </p>
doc#9 Мова нашої газети для них зовсім чужа <g/> , нею обурюються й люди <g/> , які щиро хотіли б <g/> , щоб розвинулася наша преса <g/> »5. </p><p> Але попри всі труднощі перших кроків це був історично доконечний етап піднесення мови від хутора до масштабів справді всеукраїнської літературної мови — і тільки люди <g/> , далекі від практичної роботи <g/> , обмежені хуторянським животінням <g/> , могли журитися в цей час за втраченою нібито « <g/> полтавсько-київською чистотою <g/> » української літературної мови <g/> .
doc#9 Він пише <g/> : « <g/> За ввесь час <g/> , одколи розвивається галицьке письменство <g/> , я знайшов у йому тільки трохи більше десятка неологізмів <g/> , слів вищого порядку ( <g/> типове визнання <g/> .
doc#9 , а почасти вношені до неї і ввесь час далі <g/> , були не випадковим злом <g/> , а конче потрібним і закономірним набутком при зростанні літературної мови й ширення її сфер <g/> .
doc#9 <p> Об'єктивна суть виступу І. Нечуя-Левицького <g/> , а тим самим і всієї дискусії <g/> , нагадує виступ того « <g/> сільського дописувача <g/> » <g/> , якого ще 1907 р. цитував Б. Грінченко <g/> : « <g/> Одкиньте набік всю Галичину <g/> , бо вона нам хоть і рідна сестра <g/> , рідніша конечно <g/> , як Московщина <g/> , але живе од нас далеченько <g/> , та ще до того вона <g/> , вештаючись між разними слов'янськими народами <g/> , ввела в свою літературу багато таких слів <g/> , що вони для нашого народу на перший час покажуться трудно понятними і чужішими од " <g/> московських <g/> " <g/> , бо з цими ми мусіли поневолі зріднитися <g/> »2. Так і тільки так стояло питання <g/> : Галичина або Москва <g/> , інкорпорація в літературну мову галицьких елементів — або сповнення літературної мови позиченнями чи кальками з російської мови <g/> ?
doc#9 Знайдемо в неї <g/> , передусім <g/> , як і в М. Старицького <g/> , багато відповідного матеріялу з абстрактної лексики <g/> : розпач ( <g/> « <g/> Подвійний мій розпач <g/> » — « <g/> Поет під час облоги <g/> » <g/> , І <g/> , 100 <g/> , 127 <g/> ) <g/> ; заздрість — ревнощі ( <g/> « <g/> Прости їй <g/> , це просто заздрість материнська <g/> » — « <g/> Блак <g/> .
doc#9 господар <g/> » <g/> , XI <g/> , 100 <g/> ) <g/> ; стрільба — рушниця ( <g/> « <g/> Вона подає йому стрільбу грімку <g/> » — « <g/> Поет під час облоги <g/> » <g/> , І <g/> , 100 <g/> ; Грін <g/> .
doc#9 Мартіян <g/> » <g/> , IX <g/> , 172 <g/> ) <g/> ; все — завжди <g/> , ввесь час ( <g/> « <g/> І в горі <g/> , і в радощах все були вкупі <g/> » — « <g/> Ніобея <g/> » <g/> , II <g/> , 108 <g/> ; пор <g/> .
doc#9 Додаймо до цього <g/> , що мова творів Лесі Українки все-таки ніколи не стає « <g/> галицькою <g/> » <g/> , що вона ввесь час міцно зв'язана з традиціями клясичної української літературної мови <g/> , вирослої з мови Шевченка і « <g/> Основи <g/> » <g/> , і ми зможемо висунути твердження <g/> , що Леся Українка в мові своїх творів свідомо й досить послідовно здійснювала той ідеал <g/> , ту програму розвитку мови на много-діялектній основі з умовою <g/> , щоб мова ця лишалася всеукраїнською <g/> , а не була вузькольокальною <g/> , який ( <g/> ідеал <g/> ) і яку ( <g/> програму <g/> ) вона зформулювала <g/> , як ми бачили <g/> , ще в першій половині дев'ятдесятих років у листі до Й. Маковея <g/> . </p>
doc#9 <p> Якщо в попередньому уступі ми ввесь час говорили про західноукраїнські мовні елементи в творчости Лесі Українки <g/> , а не спеціяльно про галицькі <g/> , то робили це з міркувань обережносте <g/> .
doc#9 Можливо <g/> , що питання про галицькі мовні впливи і питому вагу їх постало перед ним ще під час його першої подорожі до Галичини в червні 1890 р. і дальших <g/> , а можливо <g/> , і ще давніше <g/> .
doc#9 розривками непомітно збігав час <g/> » — « <g/> Лялечка <g/> » <g/> , 46 <g/> , пор <g/> .
doc#9 Письменник охоче вживає дієслова мати там <g/> , де схід України воліє вживати слова бути ( <g/> « <g/> Ще маємо час <g/> » — « <g/> Як ми їздили <g/> …
doc#9 ще є час <g/> ) <g/> .
doc#9 Але не висихали в цей час і інші канали <g/> .
doc#9 Треба тільки застерегти <g/> , xщо іронічне ставлення до цього типа ( <g/> який <g/> , можливо <g/> , становить собою портрет <g/> , зроблений з конкретного оригіналу <g/> , що тоді жив <g/> ) <g/> , яке випливає у В. Винниченка з його соціял-демократичних позицій <g/> , не дуже правдиве об'єктивно <g/> , бо історично Скалозуби були на той час — говоримо тут про їхню ролю в розвитку української літературної мови в її розмовних виявах — прогресивні <g/> .