Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#99 , понять <g/> , захитання раси <g/> , нації <g/> , культури <g/> . Це час <g/> , коли ніби <g/> , за Миколою Кулішем <g/> , « <g/> Народнім
doc#56 бути найщиріші й найчесніші <g/> . Але росіянам час усвідомити <g/> , що нове слово вони можуть сказати
doc#13 б'ють <g/> , </p><p> Стугонить і стогне земля <g/> . </p><p> Пригадую <g/> , під час війни один редактор одного українського
doc#75 еротику <g/> , мовляв <g/> , « <g/> наші прадіди теж у цей час бігали тічкою <g/> , а наша кров — прадідівська <g/> ,
doc#26 тоді ледве йшов третій рік <g/> . У наш час у таких випадках говоримо про початківців <g/> . Не
doc#38 з других рук <g/> » <g/> , — хоч навіть про пізніший час <g/> ? І Скрипник <g/> , що писав <g/> : « <g/> Наша література ще не
doc#19 ще в дитинстві чи може вже в студентські роки під час перебування в Харкові під впливом знайомства з
doc#39 в червні 1912 року <g/> . Не вірте йому <g/> . Ніщо в повісті час <g/> , і рік <g/> , і день <g/> . Є довічна Україна — царство
doc#28 автор йому вдячний <g/> . </p><p> </doc> </p><p> I. ТЕЗА </p><p> Останній час приносить нам одну за однією спроби по-новому <g/> ,
doc#55 . </p><p> 3.2.Критерій національної єдности в наш час утратив свою актуальність <g/> , бо поняття
doc#73 . Ця тенденція особливо посилилася в час поразок німецького війська <g/> . </p><p> У Галичині режим
doc#43 ; нехай би віяло незносимою скорботою <g/> , — в час <g/> , коли роздерлась храмова завіса <g/> . Прихований
doc#90 з розтріпаними страшними вусами <g/> , він весь час бив німця по спині маленькою лопаткою і
doc#2 підсумовувати и порівнювати <g/> . За цей час одні встигли переглянути свої старі погляди й
doc#81 нудьгуючи перегорнуть сторінки <g/> , аби прогаяти час <g/> . Прийде самовпевнений вісімнадцятилітній
doc#61 уже двічі <g/> , і зовсім можливо <g/> , що за якийсь час схочу прочитати її або принаймні окремі
doc#65 нема докладних відомостей <g/> . Як говорилося в той час в академічних колах <g/> , цей том не тільки був
doc#20 Юркові вдячний <g/> . </p><p> Потім ми розлучилися на довгий час <g/> , до кінця війни і добре після того кінця <g/> . Вірний
doc#35 , що став національним лихом і прокляттям <g/> . В цей час ще існує тип воїна-мужа <g/> , ще існує тип людини <g/> ,
doc#44 плечима й подумати <g/> , — і нащо було витрачати час на ствердження абеткових істин <g/> . </p><p> З фактичного