Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#86 І довгий час після того <g/> , як журнал перестав виходити <g/> , а ще не був вилучений <g/> , його числа продавалися на « <g/> книжкових базарах <g/> » Харкова з величезною знижкою і все-таки не знаходили собі покупця <g/> .
doc#87 Коли слимакові вже не сила більше сидіти в своїй хатинці <g/> , коли гхідпорохнілому молодикові не сила більше виступати з казенними промовами <g/> , — тоді він може на короткий час зануритися в цей світ ерзаців почуття <g/> : романси Ізабелли Юр'євої і сльозливі пісеньки Вадима Козіна до його послуг в оригінальному виконанні і на патефонних платівках <g/> . </p>
doc#88 Звісно <g/> , може виникнути запитання <g/> : чи цю систему було створено з серйозними намірами <g/> , щоб заощадити час <g/> , чи йшлося про психологічний ефект — запровадити таке суворе реґляментування кожної дрібниці університетського життя <g/> , щоб люди постійно відчували <g/> , що вони є лише коліщатками машини <g/> .
doc#90 Промчав мимо Хаєцький з розтріпаними страшними вусами <g/> , він весь час бив німця по спині маленькою лопаткою і намагався вхопитися за фалду френча <g/> .
doc#91 . Ось шмат діялогу <g/> . </p><p> — Скажіть <g/> , мадам Шило <g/> , — промовила через деякий час Софія Карлівна <g/> , замріяно злігши на руку <g/> . — Вам доводилося читати твір Гоголя «
doc#92 У цей час я був уже в Швеції <g/> , в Люндському університеті <g/> .
doc#93 Не вважати ж за експеримент те <g/> , що час від часу яку-небудь п'єсу Шекспіра вдягають у строї іншої доби <g/> !
doc#94 Синовбивці <g/> , батьковбивці — всі вони побували на російському престолі <g/> , а що вже казати про фаворитів і виконавців монаршої волі <g/> , що так само в крутежі коловладдя виринали й зникали <g/> , боги на час <g/> , раби на віки вічні <g/> , перед своїм піднесенням <g/> , після свого падіння і <g/> , зрештою <g/> , в період свого блиску й влади <g/> . </p>
doc#95 Харків — місто мого дитинства й молодости <g/> , я прожив там від 1914 до 1943 року <g/> , там я пройшов початкову й середню школу <g/> , університет ( <g/> що тоді функціонував під доброзвучною назвою ХПІПО — Харківський Педагогічний Інститут Професійної Освіти <g/> ) <g/> , там починалася моя викладацька праця — спершу в Газетному Технікумі <g/> , потім в Інституті журналістики <g/> , потім в Університеті ( <g/> який на той час став знову просто університетом <g/> ) <g/> , там починалася моя наукова праця <g/> , в аспірантурі й поза нею <g/> , там я дістав папірець <g/> , що я кандидат філологічних наук <g/> , і другий <g/> , що я доцент <g/> .
doc#96 Випадково я чув <g/> , як одна американська пані — в гостях <g/> , на короткий час — запитала <g/> , скільки коштувало б купити хутір в Ісландії <g/> .
doc#97 Зовсім інакше <g/> , але так само неозоро довго <g/> , геть пізніше <g/> , я долав десятитом'я « <g/> Шукавши втрачений час <g/> » <g/> .
doc#98 Тоді <g/> , наїжджаючи час від часу на кілька днів до Харкова <g/> , він зупинявся в мене <g/> , хоч моя <g/> , разом з матір'ю <g/> , житлоплоща була одна крихітна комірчина <g/> , на яких 8 квадратових метрів <g/> .
doc#99 Це час <g/> , коли ніби <g/> , за Миколою Кулішем <g/> , « <g/> Народнім Малахієм <g/> » <g/> , розпадаються форми <g/> , а не знати <g/> , чи з того постануть реформи <g/> .
doc#100 Коли настане час вписуватися нам у світовий <g/> , ну скромніше — у європейський контекст нашого століття <g/> , то я <g/> , не вагаючися <g/> , згадав би <g/> , певно <g/> , Валер'яна Підмогильного <g/> , Євгена Маланюка <g/> , Євгена Плужника <g/> , Миколу Куліша <g/> , звичайно ж — ранній Тичина <g/> …
doc#101 текти всеохопно <g/> , « <g/> розтікатися по древу <g/> » <g/> , як казав давній літописець <g/> . </p><p> Під час відвідин Буковини та Кам'янця-Подільського проф <g/> . Ю. Шевельов мав різні зустрічі <g/> : з викладачами і
doc#103 Але зі мною не так уже й легко <g/> , бо треба <g/> , щоб і фільм мені підходив <g/> , і щоб « <g/> добра душа <g/> » на той час була вільною від своїх справ <g/> …