Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#0 Але Н. наполягав <g/> , що ці погляди були достеменно такі <g/> , як належало чесним радянським людям <g/> , і слідчі не наполягали на своїх запитаннях-припущеннях <g/> .
doc#0 Але Н. наполягав <g/> , що ці погляди були достеменно такі <g/> , як належало чесним радянським людям <g/> , і слідчі не наполягали на своїх запитаннях- припущеннях <g/> .
doc#0 Але німецька бюрократична машина дуже поволі усвідомлювала ці гіркі істини і далі плекала ідею розподілу Росії між Німеччиною і Японією <g/> , не знати — по Обі чи Єнісею <g/> , але десь там <g/> .
doc#0 Але піротехнічні ефекти і балет кам'яних брил <g/> , — ні <g/> , ці розваги не вабили <g/> . </p>
doc#0 Не знати <g/> , хто був винен і хто чого домагався <g/> , але сумирними <g/> , погашеними ці родинні чвари не були <g/> .
doc#0 ) <g/> , але автор не мав змоги перевірити ці відомості <g/> . </p>
doc#0 , та таки Швейк — тут ці два сходяться <g/> .
doc#1 Глава XIV <g/> » <g/> ) та дві поеми з часів зародження християнства <g/> : « <g/> Неофіти <g/> » і « <g/> Марія <g/> » ( <g/> ці твори займають п'ятдесят дві із сімдесяти двох друкованих сторінок <g/> ) <g/> .
doc#1 <p> Цей настрій <g/> , ці образи в жадному з віршів 1860 р. вже не воскресають <g/> .
doc#1 Правда <g/> , періоди ці короткі — переважно два-три роки кожен <g/> .
doc#1 <p> Врешті <g/> , ідеї ці не були нові для Т. Шевченка <g/> .
doc#1 <p> У перші роки після заслання ці настрої та ідеї не зникли з творчости Т. Шевченка <g/> .
doc#2 <p> Треба бути справді великим поетом і треба твердо знати <g/> , чого хочеш <g/> , щоб не нагородити пишними епітетами ці південні овочі <g/> , ці пишні виноградні лози <g/> , цю розкішну збрую <g/> , блиск цього срібла <g/> .
doc#2 <p> Треба бути справді великим поетом і треба твердо знати <g/> , чого хочеш <g/> , щоб не нагородити пишними епітетами ці південні овочі <g/> , ці пишні виноградні лози <g/> , цю розкішну збрую <g/> , блиск цього срібла <g/> .
doc#2 Але треба кінчати <g/> , і кінчити <g/> , мабуть <g/> , треба тим <g/> , як незвичайно ці мініятюрки поєднуються в цілість <g/> .
doc#3 Про ці висновки-припущення згадаю тут коротко <g/> , відсилаючи читача за подробицями до своєї книжки <g/> .
doc#3 Нагадаю і про ці факти <g/> .
doc#3 Назви чисел від 1 до 4 мали властивости прикметників з тим <g/> , одначе <g/> , винятком <g/> , що як правило числові назви ці узгоджувалися зі своїми іменниками <g/> , але — проти всіх інших випадків вимагали — в протилежному напрямі — від свого іменника відповідного числа <g/> , двоїни при 2 і множини при 3 і 4. Самі вони граматичного числа не мали <g/> .
doc#3 <p> У часі ширення цих метастаз збіглося з двома іншими явищами <g/> : занепад двоїни і семантична невтралізація числівників <g/> , умовно називаних збірними <g/> , типу двоє <g/> , троє і т.д. Обидва ці процеси мали поступовий і тривалий характер <g/> , з варіяціями діялектично-територіяльного типу <g/> .
doc#3 В умовах центрально-східних говірок <g/> , які нас тут цікавлять <g/> , обидва ці процеси <g/> , можна думати <g/> , вже вповні виявилися ( <g/> що не конче значить — повністю реалізувалися <g/> ) на середину 17 ст <g/> .