Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#9 Інакше кажучи <g/> , ці думки можна віднести до взаємодії діялектів і мов при утворюванні літературних мов <g/> .
doc#9 прикметників на -и <g/> : густы терны ( <g/> 90 <g/> ) <g/> ; </p><p> г. Займенник сей має в непрямих відмінках і сіх <g/> , сім <g/> , сіми ( <g/> в літературній мові ці форми відбилися в формі сполучника буцім із будь + сім <g/> !
doc#9 <p> Синявський хоче розглядати всі ці факти як вияв говірки Шевченка <g/> .
doc#9 Можливо <g/> , що ці слова ведуть нас до чернігівських говірок <g/> . </p>
doc#10 Наприклад <g/> , у наголосі — як щодо характеру <g/> , так і щодо місця — ці говірки стоять чи не ближче до північних <g/> , ніж до південно-західніх17 <g/> ) <g/> .
doc#10 Все таки варте заходу повизбирувати ці зернятка <g/> , щоб яскравіше уявити собі <g/> , куди прямувала думка Ганцова <g/> .
doc#10 Вони <g/> , ці висновки <g/> , конечно вимагали б свого потвердження на матеріалі пам'яток минулих сторіч <g/> .
doc#10 Риси ці зібрані досить повно в ( <g/> 6 <g/> ) <g/> , але вичислені тільки конспективно <g/> . </p>
doc#10 Тепер усі ці риси української літературної мови здаються самозрозумілими <g/> , але вперше показати їх і солідно обґрунтувати — це була велика заслуга Курило <g/> . </p>
doc#10 Тому ці праці можна з однаковим правом розглядати і в цьому розділі і в розділі про досліди Курило з історії української мови <g/> .
doc#10 <p> Як і в випадку Ганцова <g/> , через переслідування української науки й культури ці задуми не змогли здійснитися <g/> .
doc#12 <p> 3. При творенні слів наростками -ськ ( <g/> ий <g/> ) <g/> , -ств ( <g/> о <g/> ) відбуваються такі зміни <g/> : </p><p> а <g/> ) коли основа вивідного слова кінчається на х <g/> , ш <g/> , с <g/> , то ці літери пропускаються <g/> , напр <g/> .
doc#12 <p> У словах позичених у пізніші часи <g/> , ці групи передаємо українськими сполуками ля <g/> , льо <g/> , лю <g/> , напр <g/> .
doc#12 , немає сумніву <g/> , відома річ <g/> , видима річ <g/> , певна річ <g/> , дійсно <g/> , либонь <g/> , мабуть <g/> , здається <g/> , можливо <g/> , припустимо <g/> , будь певен <g/> , очевидно <g/> , видно <g/> , як-не-як <g/> , розуміється <g/> , на мій погляд <g/> , по-моєму <g/> , на мою думку <g/> , кажуть <g/> , мовляв <g/> , я думаю <g/> , поперше <g/> , кінець-кінцем <g/> , нарешті <g/> , отже <g/> , одне слово <g/> , виходить <g/> , правда <g/> , навпаки <g/> , проте <g/> , а втім <g/> , загалом <g/> , власне <g/> , наприклад <g/> , крім того <g/> , власне кажучи <g/> , коротко кажучи <g/> , взагалі беручи <g/> , між іншим <g/> , нівроку тощо <g/> , коли ці слова виступають як вставні <g/> , напр <g/> .
doc#13 Сам Байрон <g/> , як відомо <g/> , уникав показувати ці причини <g/> , він збував їх натяками <g/> , туманними згадками <g/> , просто мовчанням <g/> .
doc#13 Одначе <g/> , коли ми читаємо <g/> : </p><p> Вогнище на варті догорає <g/> , </p><p> Промайнули тіні вдалині <g/> , </p><p> Зловороже військо обступає Запорозькі білі курені <g/> , — </p><p> це рембрандтівська картина <g/> , ці курені до болю білі <g/> , аж око сліпить від їх білости <g/> , і бути інакше не може <g/> , бо це — символ українського світу <g/> .
doc#15 " <g/> ; але ці називні відмінки на думку автора не заслуговують на увагу і розгляд <g/> , бо це - неповні речення <g/> , паралельні до відповідей на запитання типу Хто йде <g/> ?
doc#15 , прирівнює їх до питань типу " <g/> праворуч чи ліворуч <g/> " і вважає <g/> , що в подібних випадках ситуація являється психологічним суб'єктом ( <g/> виявленню її допомагають жести <g/> ) <g/> , так що ці речення <g/> , як і всякі <g/> , при будь-яких обставинах ( <g/> unter allen Umständen <g/> ) двоелементні <g/> . </p>
doc#15 Даючи цікаву аналізу цього поняття буття-існування і протиставляючи його простому уявленню <g/> , чим він відмежовує називні речення від називних відмінків <g/> , дубльованих у дальшому або попередньому тексті займенником <g/> , Пєшковський практично однак вбачає відмінність називних речень від неповних у " <g/> відсутності специфічно придієслівних членів <g/> " <g/> , у відсутності " <g/> прислівника або непрямого відмінка іменника <g/> , якщо тільки ці члени не мисляться при самому називному <g/> " м. </p><p> Хоч Пєшковський і припускає проміжні і перехідні випадки <g/> , але треба визнати <g/> , що у нього ця відмінність називних речень від неповних випнута далеко більше <g/> , ніж у Шахматова <g/> , і далеко менш пов'язана з екзистенціяльністю <g/> , як основним значенням номінативних речень <g/> .
doc#15 Отже <g/> , він наближається до викладених вище поглядів на ці вирази як на еквіваленти речень <g/> .