Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#1 <p> Тенденція Шевченкових віршів цього періоду до крайнього спрощення мови у пляні зовнішніх показників та незвичайно насиченого використання семантичних нюансів слова позначилася і на жанровому аспекті його творчости <g/> : у нього раптом з'являється особливий поетичний жанр <g/> , який можна назвати віршем-мініятюрою <g/> .
doc#1 Із тридцяти одного вірша даного періоду принаймні сім належать до цього жанру <g/> : « <g/> Дівча любе <g/> , чорнобриве <g/> » <g/> , « <g/> Ой діброво — темний гаю <g/> !
doc#1 Та й до віршів Т. Шевченка цього періоду не можна підходити з погляду слідчої комісії чи з критеріями реалістичної творчости <g/> .
doc#1 Неясність — ось принцип <g/> , котрий визначає структуру цього восьмирядкового вірша <g/> : </p><p> Дівча любе <g/> , чорнобриве </p><p> Несло з льоху пиво <g/> . </p>
doc#1 <p> Ще ніхто не насмілювався дати вичерпну характеристику цього вірша <g/> .
doc#1 Отже <g/> , бачимо перше відхилення від стилю народніх пісень ( <g/> у межах самого цього стилю <g/> ) <g/> , хоча воно й незначне <g/> . </p>
doc#1 <p> Мовби символічним під цим оглядом є останній вірш Т. Шевченка <g/> , « <g/> Чи не покинуть нам <g/> , небого <g/> » <g/> , якого він написав десь за десять днів до смерти і котрий зовсім не позбавлений любови до життя та світу цього <g/> .
doc#1 При всій любові поета до цього світу — </p><p> Бач <g/> , який широкий <g/> , </p><p> Та високий <g/> , та веселий <g/> , </p><p> Ясний та глибокий <g/> , — </p><p> він сам просить свою товаришку Музу покинути цей світ разом з ним <g/> : </p><p><g/> …
doc#1 Інша частина цього життя — слава <g/> , почесті <g/> , тобто його поезія <g/> , його здобутки залишається жити <g/> .
doc#1 <p> Ця зміна у ставленні до смерти <g/> , це відчуття гармонії у житті і в людині є не просто ключем до цього вірша <g/> .
doc#1 <p> Знаменно <g/> , що апокаліптичний характер цього Шевченкового « <g/> подражанія <g/> » виник майже цілком самостійно - особливих підстав для нього оригінальний текст не дає <g/> .
doc#1 <p> Врешті <g/> , у версії від 31 травня поет навіть готовий віддати царям усі « <g/> добра <g/> » цього світу <g/> : </p><p> Тим неситим очам <g/> , </p><p> Земним богам-царям <g/> , </p><p> І плуги <g/> , й кораблі </p><p> І всі добра землі <g/> , — </p><p> тим самим залишаючи людству щастя праці і щастя духовної зосередженості так увесь конфлікт переноситься із соціяльного пляну у плян людської душі <g/> , віри і почуттів <g/> . </p>
doc#1 Образ <g/> , що є втіленням цього гріха <g/> , — це образ « <g/> царів <g/> » і « <g/> царят <g/> » <g/> .
doc#1 Однак із віршів цього періоду зникає тематика <g/> , пов'язана з історією України <g/> , тема національного гноблення <g/> , така характерна для періоду « <g/> трьох літ <g/> » ( <g/> 1843-1845 <g/> ) <g/> . </p>
doc#1 <p> Причину цього знайти легко <g/> : не у кривавих битвах та сутичках минулого і не в сліпому бунті бачить тепер Т. Шевченко визволення людини <g/> , а в становленні внутрішньої гармонії людської душі <g/> , гармонії взаємин людських душ <g/> .
doc#1 <p> Це виразно показує єдиний вірш цього періоду <g/> , присвячений філософській інтерпретації української історії <g/> .
doc#1 <p> Отже <g/> , відмежування у 1860 р. від цього кола ідей і настроїв не було <g/> , однак <g/> , чимось абсолютно новим <g/> .
doc#1 Тепер <g/> , як тоді <g/> , він вийшов з цього конфлікту збагаченим <g/> , голос його поезії змужнів і врівноважився <g/> .
doc#2 <p> Треба бути справді великим поетом і треба твердо знати <g/> , чого хочеш <g/> , щоб не нагородити пишними епітетами ці південні овочі <g/> , ці пишні виноградні лози <g/> , цю розкішну збрую <g/> , блиск цього срібла <g/> .
doc#2 З цього погляду поезія Лятуринської — повна протилежність поезії Осьмачки <g/> , це два полюси нашої поезії сьогодні <g/> . </p>