Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#0 Колір цей на сході Европи довго був модний <g/> . </p>
doc#0 На гостя цей привілей не ширився <g/> , наскільки добра кухня КГБ — він так і не дізнався <g/> .
doc#0 На гостя цей привілей не ширився <g/> , наскільки добра кухня КГБ — він так і не дізнався <g/> .
doc#0 ) </p><p> Якби цей куплет згадався скоріше <g/> , можна було б узяти це ім'я як nom de plume для Галицького чи Файбишенка <g/> . </p>
doc#0 <p> Тепер <g/> , на весні 1945 року <g/> , на руїнах Европи <g/> , цей проростень <g/> , перещеплений з-над Дніпра <g/> , утримувався і харчово <g/> , і грошово <g/> , і житлово німецьким нацизмом <g/> .
doc#0 Кожний з пляуенської малої групи перебрідав цей новостворений кордон самотужки <g/> , в обставинах американської байдужости ( <g/> за гаслом <g/> , сказати б <g/> , ільфо-і-петровим гаслом — Спасение утопающих — дело рук самих утопающих <g/> ) <g/> , російської готовости до людоловного стрибка <g/> . </p>
doc#0 <p> Так <g/> , увесь цей шлях був шляхом утечі <g/> , але може <g/> , якоюсь мірою і тріюмфальним походом <g/> .
doc#1 1 тематично <g/> , й стилістично цей твір ближчий до минулого періоду творчости поета <g/> , ніж до наступного <g/> .
doc#1 Уже в « <g/> Неофітах <g/> » ( <g/> поемі <g/> , що відкриває цей період <g/> ) вражає безпрецедентне поєднання церковнослов'янізмів <g/> , що <g/> , як звичайно <g/> , асоціюються з церквою або клясичною поезією <g/> ; вульгаризмів <g/> , що їх поети досі рідко допускали в серйозній поезії <g/> , та декількох словосполучень <g/> , типових для народніх пісень <g/> .
doc#1 Це « <g/> Саул <g/> » <g/> , датований 13-м жовтня I860 р. Мабуть <g/> , не випадково цей твір залишився незакінченим чи <g/> , точніше кажучи <g/> , лише розпочатим <g/> .
doc#1 <p> На перший погляд <g/> , вірш цей — набір промовистих <g/> , крутих афоризмів <g/> .
doc#1 Далі цей образ конкретизується <g/> : </p><p> Сиди один <g/> , в холодній хаті <g/> , — </p><p> але лише щоб підкреслити мотив самотности <g/> : </p><p> Нема з ким тихо розмовляти <g/> , </p><p> Ані порадитись <g/> .
doc#1 Тема самотности <g/> , старости <g/> , очікування смерти <g/> , що розкривається у роздумах суб'єктивного ліричного персонажа <g/> , переростає у філософський узагальнюючий висновок про нікчемність і жалюгідність людини <g/> , кинутої у цей світ <g/> .
doc#1 Поряд із ліричними філософськими медитаціями та сатирою з елементами інвективи цей жанр у поезії Т. Шевченка стає основним <g/> .
doc#1 У подальшому чотиривірші цей стиль зберігається <g/> , тільки додається порівняння явора із зажуреним козаком <g/> : </p><p> Дніпро берег риє-риє <g/> , </p><p> Яворові корінь миє <g/> . </p>
doc#1 Ще ніхто не проаналізував прямі й непрямі розгалуження цієї теми в поетовій творчості <g/> , зміни в його ставленні до смерти <g/> , хоча цей аспект Шевченкової творчости і надзвичайно цікавий <g/> , і важливий <g/> .
doc#1 При всій любові поета до цього світу — </p><p> Бач <g/> , який широкий <g/> , </p><p> Та високий <g/> , та веселий <g/> , </p><p> Ясний та глибокий <g/> , — </p><p> він сам просить свою товаришку Музу покинути цей світ разом з ним <g/> : </p><p><g/> …
doc#1 І всюди цей процес перегляду і переосмислення ішов в одному й тому ж напрямку <g/> : відмова від зовнішнього ефекту <g/> , зосередження дії на внутрішньому світі й духовних цінностях людини <g/> ; особливе відчуття вселенської злагоди <g/> , душевна рівновага <g/> , злиття зі Всесвітом в ідеальній гармонії <g/> . </p>
doc#1 Він показав <g/> , як цей образ перегукується з таким самим образом у революційній проклямації Герцена <g/> , в його брошурі « <g/> Крещеная собственность <g/> » <g/> , у статтях « <g/> Колокола <g/> » <g/> , у листі до О. Герцена ( <g/> задум якого <g/> , на його погляд <g/> , виник у гуртку Миколи Чернишевського <g/> ) <g/> , в одному з віршів Миколи Некрасова 22. На цьому тлі тим знаменнішим стає факт <g/> , що якраз тепер Т. Шевченко відкинув образ сокири <g/> .
doc#1 Це гріх целібату <g/> , що його поет називає — удаючись до характерного в цей період оксиморона— « <g/> гріхом праведним <g/> » <g/> .