This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#30 | вільніш <g/> , опрацьовую свої тритомно-спогади ( <g/> | це | не тритомник <g/> , що є <g/> , а той <g/> , що мав би бути7 <g/> ) <g/> . |
doc#10 | української мови в Київському університеті ( <g/> | це | була доба Гетьманату <g/> ) <g/> , а далі <g/> , як ми вже бачили <g/> , |
doc#12 | ( <g/> те <g/> ) <g/> , Уу ( <g/> у <g/> ) <g/> , Фф ( <g/> еф <g/> ) <g/> , Хх ( <g/> ха <g/> ) <g/> , Цц ( <g/> | це | <g/> ) <g/> , Чч ( <g/> че <g/> , або ча <g/> ) <g/> , Шш ( <g/> ше <g/> , або ша <g/> ) <g/> , Щщ ( <g/> шче |
doc#72 | ж висміюється й називається “ <g/> собачою <g/> ” ( <g/> | це | про 1919 р. <g/> ) <g/> . Гринько в 1923 р. <g/> : “ <g/> Держапарат наш |
doc#40 | в реченні « <g/> Ми щастю назустріч виходим <g/> » ( <g/> Фом <g/> . <g/> ) | це | слово вже наближається до прийменників <g/> , бо <g/> , |
doc#36 | 1859 <g/> ) до останньої картини « <g/> Розп'яття <g/> » ( <g/> 1894 <g/> ) | це | <g/> , тематично <g/> , один цикл <g/> , результат одержимости |
doc#28 | , </p><p> Людині знову віддає у дар <g/> , </p><p> ( <g/> « <g/> Різьбарі <g/> » <g/> ) </p><p> | це | концепція мистецтва <g/> , вищого за життя <g/> , бо єдино |
doc#55 | ) <g/> . У правописі ( <g/> і в нормалізації вимови <g/> ) | це | переключення <g/> , отже <g/> , відбулося в роках |
doc#40 | « <g/> При великім табуні кінь гуля по волі <g/> » ( <g/> Нар <g/> . п. <g/> ) | це | ще іменник з прийменником <g/> , бо воля тут ще має |
doc#65 | ( <g/> мене ж таки навчано історії партії <g/> ) | це | звалося використання можливостей легальної |
doc#76 | ґрунт і запалить його своїм " <g/> українством <g/> " <g/> , | це | загрожуватиме величезним і нечуваним |
doc#27 | ( <g/> останнє в роках 1836—1839 і знову 1843—1845 <g/> ) <g/> , | це | то мандри по маєтках приятелів <g/> , то придбання |
doc#16 | якусь природу українців-« <g/> східняків <g/> » <g/> ) <g/> , | це | робило його непевним себе і хитким <g/> , це |
doc#28 | гіркий полин <g/> » « <g/> на мед Гімета <g/> » ( <g/> « <g/> Хірон <g/> » <g/> ) <g/> , | це | вона забезпечує безсмертність минулому <g/> , яке « |
doc#40 | ) <g/> , ти взяв свою річ ( <g/> = річ <g/> , що належить тобі <g/> ) <g/> , | це | виготовляється селянами за свої гроші ( <g/> = за |
doc#27 | виключимо роки заслання в Тулі <g/> , 1847—1850 <g/> , | це | суцільні метання між Україною <g/> , Петербурґом і |
doc#94 | держави і безвладність людини <g/> . </p><p> Пізніше <g/> , 1896 <g/> , | це | зформулює Леся Українка ( <g/> « <g/> Товаришці на спомин |
doc#40 | останнього в непрямих питаннях — § 29 <g/> , | це | бо прямо суперечить інтонаційній ролі цього |
doc#40 | , узгоджувані з підметом <g/> , напр <g/> . <g/> : « <g/> E <g/> , | це | вже дурне <g/> » ( <g/> Гол <g/> . <g/> ) <g/> ; « <g/> Але все те було сире <g/> » ( <g/> Коц <g/> ) <g/> , |
doc#81 | прислужитися « <g/> братам-великоукраїнцям <g/> » <g/> , | це | він розшукував людей пера і зводив з Петровим <g/> . |