Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#30 вільніш <g/> , опрацьовую свої тритомно-спогади ( <g/> це не тритомник <g/> , що є <g/> , а той <g/> , що мав би бути7 <g/> ) <g/> .
doc#10 української мови в Київському університеті ( <g/> це була доба Гетьманату <g/> ) <g/> , а далі <g/> , як ми вже бачили <g/> ,
doc#12 ( <g/> те <g/> ) <g/> , Уу ( <g/> у <g/> ) <g/> , Фф ( <g/> еф <g/> ) <g/> , Хх ( <g/> ха <g/> ) <g/> , Цц ( <g/> це <g/> ) <g/> , Чч ( <g/> че <g/> , або ча <g/> ) <g/> , Шш ( <g/> ше <g/> , або ша <g/> ) <g/> , Щщ ( <g/> шче
doc#72 ж висміюється й називається “ <g/> собачою <g/> ” ( <g/> це про 1919 р. <g/> ) <g/> . Гринько в 1923 р. <g/> : “ <g/> Держапарат наш
doc#40 в реченні « <g/> Ми щастю назустріч виходим <g/> » ( <g/> Фом <g/> . <g/> ) це слово вже наближається до прийменників <g/> , бо <g/> ,
doc#36 1859 <g/> ) до останньої картини « <g/> Розп'яття <g/> » ( <g/> 1894 <g/> ) це <g/> , тематично <g/> , один цикл <g/> , результат одержимости
doc#28 , </p><p> Людині знову віддає у дар <g/> , </p><p> ( <g/> « <g/> Різьбарі <g/> » <g/> ) </p><p> це концепція мистецтва <g/> , вищого за життя <g/> , бо єдино
doc#55 ) <g/> . У правописі ( <g/> і в нормалізації вимови <g/> ) це переключення <g/> , отже <g/> , відбулося в роках
doc#40 « <g/> При великім табуні кінь гуля по волі <g/> » ( <g/> Нар <g/> . п. <g/> ) це ще іменник з прийменником <g/> , бо воля тут ще має
doc#65 ( <g/> мене ж таки навчано історії партії <g/> ) це звалося використання можливостей легальної
doc#76 ґрунт і запалить його своїм " <g/> українством <g/> " <g/> , це загрожуватиме величезним і нечуваним
doc#27 ( <g/> останнє в роках 1836—1839 і знову 1843—1845 <g/> ) <g/> , це то мандри по маєтках приятелів <g/> , то придбання
doc#16 якусь природу українців-« <g/> східняків <g/> » <g/> ) <g/> , це робило його непевним себе і хитким <g/> , це
doc#28 гіркий полин <g/> » « <g/> на мед Гімета <g/> » ( <g/> « <g/> Хірон <g/> » <g/> ) <g/> , це вона забезпечує безсмертність минулому <g/> , яке «
doc#40 ) <g/> , ти взяв свою річ ( <g/> = річ <g/> , що належить тобі <g/> ) <g/> , це виготовляється селянами за свої гроші ( <g/> = за
doc#27 виключимо роки заслання в Тулі <g/> , 1847—1850 <g/> , це суцільні метання між Україною <g/> , Петербурґом і
doc#94 держави і безвладність людини <g/> . </p><p> Пізніше <g/> , 1896 <g/> , це зформулює Леся Українка ( <g/> « <g/> Товаришці на спомин
doc#40 останнього в непрямих питаннях — § 29 <g/> , це бо прямо суперечить інтонаційній ролі цього
doc#40 , узгоджувані з підметом <g/> , напр <g/> . <g/> : « <g/> E <g/> , це вже дурне <g/> » ( <g/> Гол <g/> . <g/> ) <g/> ; « <g/> Але все те було сире <g/> » ( <g/> Коц <g/> ) <g/> ,
doc#81 прислужитися « <g/> братам-великоукраїнцям <g/> » <g/> , це він розшукував людей пера і зводив з Петровим <g/> .