Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#15 у кошки <g/> " ( <g/> Крилов <g/> ) <g/> , - отже можна твердити <g/> , що Буслаєв не знав називних речень як певної категорії <g/> , хоча це місце і можна використати як натяк на можливість генетичного зв'язку називних речень з так званою " <g/> іменною конструкцією <g/> " <g/> . </p>
doc#15 Правда <g/> , згадано в одному місці про еліптичні речення <g/> , в другому говориться про можливу відмінність у сприйманні речення слухачем і мовцем <g/> , але це не рятує справи <g/> . </p>
doc#15 <p> ( <g/> Т. Шевченко <g/> , « <g/> Сон <g/> » <g/> ) </p><p> Враження огню оформляється спершу самостійно - і це могло б бути називним реченням <g/> .
doc#15 <p> Все це ніби виклад поглядів Потебні <g/> .
doc#16 В таких обставинах звертатися ще раз до перегляду ролі й ваги Донцова — чи доцільно це <g/> ?
doc#16 Чи варте це накладу часу і паперу <g/> ? </p>
doc#16 Але він не може не знати цього <g/> , бо це надруковано на титульній сторінці книжки <g/> .
doc#16 трудящого народу без окремої провідної верстви — це плебейська фантазія <g/> , в житті неіснуюча <g/> » ( <g/> с. 121 <g/> ) <g/> .
doc#16 Звичайно <g/> , це було для руху вельми некорисно <g/> , це перешкоджало його поширенню ( <g/> чого особливо переконалися ортодоксальні вісниківці <g/> , коли вони в роки війни зіткнулися з стіною нерозуміння в українців на схід від Збруча <g/> , з чого тепер постають у різних варіянтах чудернацькі « <g/> теорії <g/> » про особливу якусь природу українців-« <g/> східняків <g/> » <g/> ) <g/> , це робило його непевним себе і хитким <g/> , це обмежувало його й змушувало шкутильгати <g/> .
doc#16 Він не може збагнути <g/> , що це рух вперед <g/> , що це величезний стриб вгору і що це він <g/> , Донцов <g/> , і саме він із своїм охвістям хоче стягнути рух назад <g/> .
doc#17 Його основа – це боротьба двох тем <g/> , уживаючи цього терміну в тому значенні <g/> , як його вживають музики <g/> , говорячи про теми симфонії або сонати <g/> . </p>
doc#18 Формально це свого роду « <g/> спондеї <g/> » <g/> , але вони становлять справжню проблему для читця і читача поеми <g/> .
doc#19 Навіть тепер для соцреаліста Степана Крижанівського це твір « <g/> художньо слабкий <g/> » <g/> .
doc#20 Усе це він міг передбачити <g/> .
doc#21 Альманах МУРу взяли ульмські революційні демократи ( <g/> вони умудрилися видати його без коректи <g/> , а Костюк <g/> , що від МУРу мав доглянути це видання <g/> , захопився іншими справами і пустив видання на самопас <g/> .
doc#21 Він сидів над якимось дереворитом ( <g/> Гніздовський хотів <g/> , щоб це звалося дереворіз <g/> ) <g/> , кулячися від холоду ( <g/> імпровізована піч посеред кімнати з породи <g/> , що в нас звали “ <g/> буржуйка <g/> ” <g/> ) <g/> , в рукавичках з відрізаними пальцями <g/> , щоб можна було працювати над дошкою <g/> .
doc#22 На це герої Жіроду і сам Жіроду погодитися не можуть <g/> . </p>
doc#22 Казка <g/> , яку пропонує Жіроду <g/> , — це втеча в світ душі <g/> , в уявний світ als ob <g/> , у мрію <g/> .
doc#22 ) Однак треба заявити <g/> , що вся показана Бланденом гармонія моральної чистоти й одвічної справедливості <g/> , російської чи в даному випадку східньої взагалі ( <g/> бо Бланден охоче підкреслює <g/> , що його персонажі — українці <g/> , і місто дії називає Харків <g/> , а не <g/> , як традиційно в англійській мові <g/> , Харков <g/> ) — це чистої води літературщина <g/> , вся — міраж і самоомана <g/> , що намагається враженнями <g/> , черпаними з російського письменства <g/> , заступити брак конкретного метеріалу <g/> , якого автор не був років <g/> , коли в Росії і це зберігалося багато культурних традицій <g/> , контраст між рівнем духового життя на Україні й у Росії був такий разючий <g/> , що мушу визнати <g/> , думалося <g/> , що його створено навмисне <g/> , щоб <g/> , не ліквідуючи української культури формально <g/> , скомпромітувати її вбогістю <g/> .
doc#22 Так їжмо його <g/> , але <g/> , на Божу милість <g/> , не говорім про це <g/> .