Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#95 Бо хотіли мати хоч дуже загальне враження від різних дільниць міста <g/> .
doc#95 Він знав місто чудово <g/> , хоч не був старий — був парубійко десь коло 20-ох років <g/> .
doc#96 берегів людність легко можна було б збільшити <g/> , одначе після війни Ісландія не прийняла ані хоч би одного <g/> , символічного ДіПі <g/> . Випадково я чув <g/> , як одна американська пані —
doc#96 Від 930 року в Тінгвелірі збиралося народне віче <g/> , що правило країною <g/> , але даремно було б шукати там хоч би фундаментів якого-небудь будинку <g/> .
doc#96 Але для пересічного рейк'явікця <g/> , якщо він хоч трохи цікавиться архітектурою <g/> , — а таких мало <g/> , і безплатні музеї мають мало глядачів <g/> , — це — об'явлення національного стилю <g/> , і його джерело — в лавових формаціях <g/> . </p>
doc#96 Колись Синявський <g/> , визначаючи напрям мовної політики <g/> , сказав <g/> , що будувати новітню літературну мову на самій селянській — це те саме <g/> , що будувати новітню архітектуру на білій нашій і милій <g/> , але <g/> , хоч там що <g/> , далеко не урбаністичній селянській хаті <g/> .
doc#97 Маємо добру інформацію про холеру в Оренбурзі <g/> , хоч Шевченко тоді там не жив <g/> , про полювання на тигра <g/> , про бурі й штилі на Аральському морі <g/> , день попри день <g/> .
doc#97 Нерадо пускаюсь в її хащі <g/> , в її воістину непрохідь чорних пісків <g/> , справжніх Каракумів <g/> , хоч не природою <g/> , а людиною роблену <g/> .
doc#97 Кониського ( <g/> 1897— 1901 <g/> ) я налічив уживань імени Ісаєва сім випадків <g/> , з лайливим епітетом — один ( <g/> « <g/> лиходійні вчинки <g/> » <g/> ) <g/> , У монографії Павла Зайцева <g/> , 1939 <g/> , друге видання ( <g/> перше <g/> , як відомо <g/> , не вийшло друком через воєнні події <g/> ) — 1955 <g/> , англійський переклад 1988 — попри трохи солодкавий тон і деяку застарілість <g/> , і досі <g/> , мабуть <g/> , найкращій біографії Шевченка ( <g/> Большакову вона <g/> , виглядає <g/> , лишилася невідома <g/> , хоч автор міг би довідатися про неї хоч би з книжки М. Шаґінян 1941 <g/> ) <g/> , — так от у Зайцева я налічив 4 згадки про Ісаєва <g/> , епітет тільки раз <g/> , і то не лайливий <g/> , а злегка зневажливий ( <g/> « <g/> молоденький прапорщик <g/> » <g/> ) <g/> .
doc#97 Кониського ( <g/> 1897— 1901 <g/> ) я налічив уживань імени Ісаєва сім випадків <g/> , з лайливим епітетом — один ( <g/> « <g/> лиходійні вчинки <g/> » <g/> ) <g/> , У монографії Павла Зайцева <g/> , 1939 <g/> , друге видання ( <g/> перше <g/> , як відомо <g/> , не вийшло друком через воєнні події <g/> ) — 1955 <g/> , англійський переклад 1988 — попри трохи солодкавий тон і деяку застарілість <g/> , і досі <g/> , мабуть <g/> , найкращій біографії Шевченка ( <g/> Большакову вона <g/> , виглядає <g/> , лишилася невідома <g/> , хоч автор міг би довідатися про неї хоч би з книжки М. Шаґінян 1941 <g/> ) <g/> , — так от у Зайцева я налічив 4 згадки про Ісаєва <g/> , епітет тільки раз <g/> , і то не лайливий <g/> , а злегка зневажливий ( <g/> « <g/> молоденький прапорщик <g/> » <g/> ) <g/> .
doc#97 ) <g/> , але мушу хоч згадати <g/> , що авторові вдалося показати <g/> , що навело поета на ці теми <g/> , ба навіть більше <g/> , чому він мало що не мусів узятися за ці сюжети <g/> ! </p>
doc#97 Але ж це не все і <g/> , мабуть <g/> , і не головне <g/> , хоч і значуще <g/> .
doc#98 Показати <g/> , хоч фрагментарно <g/> , як ми один одного не знали <g/> ; не знали <g/> , за Іп <g/> .
doc#98 Тоді <g/> , наїжджаючи час від часу на кілька днів до Харкова <g/> , він зупинявся в мене <g/> , хоч моя <g/> , разом з матір'ю <g/> , житлоплоща була одна крихітна комірчина <g/> , на яких 8 квадратових метрів <g/> .
doc#98 І вона розшукала <g/> , хоч була це голка в копиці сіна <g/> .
doc#98 ) Зовсім <g/> , як та Маланка в Коцюбинського <g/> : « <g/> Ми хоч бідні <g/> , але чесні <g/> .
doc#98 В УРЕ гасло ніби є <g/> , хоч яке куце <g/> , але не в стосунку до України <g/> , — виходить <g/> , отже <g/> , на те саме <g/> .
doc#98 Богдана Хмельницького мали багато причин <g/> , однією з них була безаристократичність і войовничий примітивізм ( <g/> хоч не забудьмо Сагайдачного і йому подібних <g/> ) <g/> . У Хмельницького вже ніби інакше — сам
doc#98 Озія петербурзької нелюдської імперії почала свій трагічно-ґростесковий марш до загибелі з димами сотень поміщицьких маєтків України 1902— 1903 років <g/> , щоб довершувати цей-таки марш уже далеко на Заході розграбуванням замку Естергазі на самому заході Угорщини <g/> , де колись перлямутрово котилися хвилі менуетів Гайдна і де хоч би один тобі рококовий стільчик уцілів — і макабричним полум'ям берлінського райхстаґу <g/> , де промовляв у майбутнє залізний канцлер Бісмарк <g/> . </p>
doc#98 Картагена нашої провінційности <g/> , звичайно <g/> , вічна <g/> , але хоч би межа талановитости й безталанности трохи пересунулася на користь першої <g/> ! </p>