Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#3 Ніяких революцій <g/> , хоч би і наймінімальніших <g/> . </p>
doc#3 Нечуя-Левицького <g/> , а від того часу широко вживаються в творах письменників <g/> , хоч і не всіх ( <g/> нема їх <g/> , приміром <g/> , в обстежених творах Грінченка й Коцюбинського <g/> , пізніше — Хвильового <g/> ) <g/> .
doc#3 Більшість дослідників і популяризаторів просто не помічають чи воліють не помічати еволюції наших конструкцій <g/> , мимохідь кинуть словечко про те <g/> , що вони звуть традиційно « <g/> збірними числівниками <g/> » ( <g/> хоч які ті числівники сьогодні далекі від збірности <g/> ) і на тому ставлять крапку <g/> .
doc#4 <p> Видається <g/> , що сама поетка підказує такий поділ <g/> , хоч і не зв'язує його з оцінкою ваги й вартости кожної частини <g/> .
doc#4 « <g/> Старі <g/> » поезії виступають циклами <g/> , де кожний вірш несе свій нумер і здебільша не має назви <g/> , натомість « <g/> нові <g/> » не гуртуються в цикли <g/> , кожний вірш <g/> , хоч який короткий <g/> , несе свою назву <g/> , багато з них — і підназву — « <g/> Листки з щоденника <g/> » <g/> , підкреслюючи тим їхню епізодичність <g/> , завершеність у собі <g/> , самодостатність <g/> , самоцінність <g/> .
doc#4 Не кажу вже про те <g/> , що стилістично вона існує в річищі Олесевої поезії <g/> , яка виразно позначилася на « <g/> старих <g/> » поезіях нашої авторки і якої вона так рішуче й успішно позбулася в « <g/> нових <g/> » ( <g/> хоч цей рядок трапився саме в одній з « <g/> нових <g/> » <g/> ) <g/> . </p>
doc#4 В цьому вірші Наталі Лівицької-Холодної бачиш пухкість першого снігу <g/> , ще незайманого <g/> , в першому сліді « <g/> босих <g/> » котячих лапок <g/> , хоч поза тим дуже мало дано з краєвиду <g/> .
doc#4 Ба навіть можна спостерегти <g/> , що певні мотиви концентруються в певних роках <g/> , хоч і не обмежуються на цих роках <g/> .
doc#4 Ніби прямою парафразою з міту про фрігійське подружжя є вірш <g/> , що починається рядком « <g/> Над твоєю труною не плакатиму <g/> » <g/> , а далі переходить у образ — </p><p> лежатиму я в труні <g/> , </p><p> і жуки твої </p><p> і риби </p><p> « <g/> вічну пам'ять <g/> » </p><p> співатимуть хором мені — </p><p> довголіття і одночасна смерть — як ідеал <g/> , хоч у житті <g/> , де боги не заходять до хати <g/> , недосяжний <g/> . </p>
doc#4 Наталя Лівицька-Холодна називає Україну часто <g/> , але не менш часто слова цього не знаходимо <g/> , а все одно знаємо <g/> , що хоч краєчком <g/> , хоч кутком чи тінню краєчка і в цих поезіях мова йде серед іншого і про Україну <g/> .
doc#4 Наталя Лівицька-Холодна називає Україну часто <g/> , але не менш часто слова цього не знаходимо <g/> , а все одно знаємо <g/> , що хоч краєчком <g/> , хоч кутком чи тінню краєчка і в цих поезіях мова йде серед іншого і про Україну <g/> .
doc#4 І кольори сонця й неба <g/> , що про них двічі згадує поетка — « <g/> небо <g/> , як золотосиній стяг <g/> » і — </p><p> Треба знов піймати за гриву </p><p> голубого коня </p><p> і летіти чи в град <g/> , чи в зливу <g/> , </p><p> чи в золото дня <g/> , — </p><p> ( <g/> « <g/> Настрій <g/> » <g/> ) </p><p> і далі не перевелися <g/> , хоч не можу сказати <g/> , що їх не буває в інших країнах <g/> . </p>
doc#4 <p> Це все — дитинство <g/> , а з років підліткування бачимо іншу групу образів <g/> , хоч далеко менше репрезентовану в збірці <g/> .
doc#4 І додам <g/> , хоч вони так не кажуть <g/> : C'est la poesie <g/> . </p>
doc#4 Поетка шукає засобів точних <g/> , тверезих <g/> , непричепурених <g/> , цурається солодкости й дешевого патосу <g/> , не боїться називати речі їхніми іменами — і так виробляє власне поетичне письмо <g/> , якого не поплутаєш ні з чиїм іншим <g/> , хоч воно виразно належить до поезії XX сторіччя <g/> , протиставленої в своєму дещо цинічному виклику романтизмові минулого сторіччя <g/> . </p>
doc#4 <p> Але може тверезий читач <g/> , схильний до прагматики й точности й остаточности висновків <g/> , читач <g/> , що вірить у те <g/> , що твори літератури « <g/> сделаны <g/> » і можуть бути розмонтовані й знов змонтовані <g/> , як машина <g/> , хоч би й комп'ютерної складности <g/> , буде невдоволений таким закінченням як надто суб'єктивним <g/> , з його <g/> , закінченням <g/> , — апеляцією до того <g/> , що мала б думати поетка <g/> , що диктує критикові його вік <g/> …
doc#4 Зформулюймо її так <g/> : Засоби поетичної техніки Наталі Лівицької- Холодної <g/> , взяті в сумі й взаємодії <g/> , творять у її « <g/> нових <g/> » поезіях ( <g/> чи новій поезії <g/> ) неповторний стиль <g/> , якого не поплутаєш ні з яким іншим <g/> , хоч він і йде в річищі вичищення новітньої поезії від котурняної бутафорії й чимраз більшого включення до цієї поезії елементів <g/> , що вважалися в XIX сторіччі й навіть на початку нашого занадто прозаїчними для поезії <g/> .
doc#5 Тим то поезія захоплює нас <g/> , хоч і не витримує розумової критики <g/> » <g/> .
doc#5 Він не потривав хоч трохи довшого часу <g/> .
doc#5 Але особливо близький до « <g/> Невеличкої драми <g/> » Домонтовичів « <g/> Доктор Серафікус <g/> » <g/> , писаний одночасно <g/> , хоч опублікований уперше 1947 року <g/> .