Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#63 <p> 1922 року <g/> , коли символізм уже віджив себе й почувалася туга за новим <g/> , але ще не усвідомлено <g/> , яке ж мало бути це нове <g/> , Василь Бобинський писав у журналі <g/> , що саме репрезентував ці шукання нового <g/> , — у журналі « <g/> Митуса <g/> » <g/> : </p><p> « <g/> І майже всі вони ( <g/> може неясно ще <g/> ) відчувають ту правду <g/> , що шляхи <g/> , чи хоч би тільки стежки <g/> , якими їм іти <g/> , повинні звертатися туди <g/> , де б'ється криштальне джерело генія нашого люду <g/> .
doc#15 <p> Немає ні змоги <g/> , ні потреби аналізувати тут хоч трохи докладно <g/> , в чому відмінність між словом і реченням <g/> .
doc#39 Варка уявляє собі своє черниче майбутнє <g/> : доведеться їй « <g/> все робити <g/> , хоч і під доглядом доброї матушки Карташової <g/> , але для того <g/> , аби згодом стати такою <g/> , як ікона <g/> , твердою та холодною і п о т о ч е н о ю ч е р в о т о ч и н о ю <g/> …
doc#87 , і повість Леонида Лимана — твереза і документальна <g/> , невблаганна в своїй правдивості ( <g/> хоч <g/> , звичайно <g/> , тільки часткова <g/> ) і саме тому на перший погляд така страшно песимістична
doc#81 Але цього мені було мало <g/> , я прагнув власної хоч малої церкви <g/> , і зімпровізував її у нашій квартирі на стільці в передпокої <g/> .
doc#35 Школа співу мусіла кращих вихованців віддавати до Москви <g/> , хоч <g/> , за свідченням сучасника ( <g/> 1666 <g/> ) <g/> , « <g/> малоросам і смерть не така страшна <g/> , як відіслання до Москви <g/> » <g/> ; а політична діяльність Барановича полягала в задобрюванні царських слуг і боязкому втручанні в інтриги нікчемних гетьманів типу Д. Многогрішного <g/> .
doc#81 Треба було б допомогти заробітком у родині <g/> , хоч так дуже ми не бідували <g/> , поки жила й працювала моя сестра <g/> .
doc#97 Кониського ( <g/> 1897— 1901 <g/> ) я налічив уживань імени Ісаєва сім випадків <g/> , з лайливим епітетом — один ( <g/> « <g/> лиходійні вчинки <g/> » <g/> ) <g/> , У монографії Павла Зайцева <g/> , 1939 <g/> , друге видання ( <g/> перше <g/> , як відомо <g/> , не вийшло друком через воєнні події <g/> ) — 1955 <g/> , англійський переклад 1988 — попри трохи солодкавий тон і деяку застарілість <g/> , і досі <g/> , мабуть <g/> , найкращій біографії Шевченка ( <g/> Большакову вона <g/> , виглядає <g/> , лишилася невідома <g/> , хоч автор міг би довідатися про неї хоч би з книжки М. Шаґінян 1941 <g/> ) <g/> , — так от у Зайцева я налічив 4 згадки про Ісаєва <g/> , епітет тільки раз <g/> , і то не лайливий <g/> , а злегка зневажливий ( <g/> « <g/> молоденький прапорщик <g/> » <g/> ) <g/> .
doc#55 Можна ці дві традиції умовно позначити як традицію клас — агонія супроти традиції кляса — аґонія <g/> , хоч дистинктні риси не обмежувалися на питанні ґ і ль супроти г і л в чужих словах <g/> .
doc#80 Так уже хоч би в Расіна або Вольтера <g/> .
doc#9 Коли хочеш карати Росію й Україну <g/> , карай їх огнем <g/> , мечем <g/> , чим хоч <g/> , — тільки не прилученням Галичини <g/> , бо в нас же й свого сміття стане Дніпро перегородити <g/> »4. </p><p> Одначе така негативна оцінка всього галицького не завадила тому <g/> , що в мові М Драгоманів помітно піддався галицьким впливам <g/> , як це слушно констатував ще в 1913 р. М. Жученко <g/> : « <g/> Драгоманов <g/> , мову якого ми вважаємо за найкращий зразок наукової української мови <g/> , під кінець <g/> , коли йому доводилось друкувати свої писання виключно у галицьких виданнях <g/> , почав писати більше вже на галицький зразок <g/> »5. </p><p> І — зауважимо мимохідь — це пішло його мові на користь <g/> , бо хоч частково
doc#81 Якби я знав це наперед <g/> , я б хоч придивився до його обличчя <g/> , а так я запам'ятав тільки своє загальне враження від людини і від вироку <g/> , і не можу бодай описом щось сказати про те <g/> , як він виглядав <g/> , крім хіба того <g/> , що нічим не виділявся <g/> . </p>
doc#77 Тема сина народу <g/> , що вгору йде <g/> , хоч був запертий в льох <g/> .
doc#4 Не кажу вже про те <g/> , що стилістично вона існує в річищі Олесевої поезії <g/> , яка виразно позначилася на « <g/> старих <g/> » поезіях нашої авторки і якої вона так рішуче й успішно позбулася в « <g/> нових <g/> » ( <g/> хоч цей рядок трапився саме в одній з « <g/> нових <g/> » <g/> ) <g/> . </p>
doc#40 ) <g/> ; « <g/> Найду тобі рівню хоч за морем синім <g/> » ( <g/> Шевч <g/> .
doc#30 15 </p><p> 31 березня 1998 </p><p> Дорога Оксано <g/> , </p><p> з превеликою приємністю прочитав Вашу березневу епістолярію і намагаюся вкластися в ті самі рівноденні строки <g/> , хоч уже на самій грані відходу того примхливого місяця в небуття <g/> .
doc#18 Згадаймо хоч би « <g/> Миколу Джерю <g/> » <g/> .
doc#15 <p> Щодо генези й еволюції називних речень <g/> , то Пєшковський не дає ніяких конкретних вказівок <g/> , обмежуючися на загальному формулюванні <g/> ; </p><p> Такий називний уже хоч би через зв'язок свій з жестом слід уважати за найпримітивніший і найдавніший [ <g/> …
doc#65 Нарешті <g/> , на четвертому році <g/> , журнал спромігся на сенсацію в науковій пресі <g/> , хоч і не підкреслив цього досить виразно <g/> .
doc#51 Так сталося <g/> , що найновіші курси історії української мови^15 <g/> ) цілком ідуть у річищі традиційної схеми з-перед двадцятих років <g/> , хоч як ця схема не відповідає історичним фактам <g/> .