Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#7 <p> Усе це зовсім не ставить собі метою й завданням проголошувати флюктуаціонізм головним напрямом сучасної української поезії <g/> .
doc#8 Петров був однією з найбільших <g/> , якщо не найбільшою інтелектуальною постаттю серед української еміграції <g/> , один із дуже небагатьох <g/> , хто міг би сказати своє слово в розвитку світової думки <g/> .
doc#8 У своїх неперевершених спогадах про Київський університет його студентських років <g/> , — цій перлині української мемуаристики <g/> , — Петров-Домонтович з <g/> , як завжди <g/> , прихованою іронією <g/> , писав <g/> : « <g/> Іван Іванович Огієнко для своєї вступної лекції в Університеті вибрав тему <g/> : " <g/> Чи правильно поставлений наголос в " <g/> Полтаві <g/> " Ол <g/> .
doc#8 Петров прийшов до української етнографії <g/> , до українського фолкльору з науковими зацікавленнями <g/> , як майстер аналізи <g/> .
doc#9 Як постали — в межах <g/> , у суті справи <g/> , однієї літературної мови — бо ніхто <g/> , дослівно ніхто не висував програми творення двох окремих літературних мов ( <g/> як це було нерідко у межах сербсько-хорватського мовного простору <g/> ) — назвімо їх умовно передзбручанською і зазбручанською <g/> , але в обох відламах української мови плекано саме місцеву традицію і боронено її <g/> , часом пристрасно і запекло <g/> , і то протягом мало не сторіччя <g/> .
doc#9 Вона-бо мала перед тим і обіцяла мати далі вирішальний вплив на ввесь дальший розвиток української літературної мови <g/> .
doc#9 Як правило <g/> , співжиття двох варіантів української літературної мови і змагання між ними замовчувалося або перекручувалося <g/> .
doc#9 <p> Відповідно до « <g/> партійно-урядової <g/> » політики тих років ( <g/> до розпаду Радянського Союзу <g/> ) праці з історії української літературної мови нової доби <g/> , що тоді виходили <g/> , старанно замовчували цю проблематику <g/> , як здебільшого і <g/> , бодай поодинокі <g/> , випадки впливів Галичини на літературну мову <g/> .
doc#9 Навіть на еміграції дуже нечисленні мовознавці <g/> , що бралися за теми новітньої історії української літературної мови <g/> , радше воювали з допливом галичанизмів <g/> , ніж аналізували реальні впливи і противпливи ( <g/> І. Огієнко <g/> , В. Чапленко <g/> …
doc#9 Усе-таки <g/> , коли видавництво Отто Гаррассовіца заповзялося видати мою « <g/> Галичину <g/> » в німецькому перекладі ( <g/> що потім вийшов в світ під назвою « <g/> Die ukrainische Schriftsprache 1798-1965. Ihre Entwicklung unter dem EinfluB der Dialekte <g/> , 1966 <g/> » <g/> ) <g/> , я зробив деякі істотні додатки <g/> , з яких найголовніші два <g/> : розділ про типологію слов'янських літературних мов і про місце української літературної мови в цій схемі <g/> , з одного боку <g/> ; і схематичний огляд впливу Чернігівщини на літературну мову <g/> .
doc#9 Галичина в формуванні нової української літературної мови <g/> .
doc#9 <p> Та говорити так — означає ігнорувати особливості історичного розвитку різних частин української території <g/> .
doc#9 Завдання цієї роботи — збити традиційне твердження про чисто східноукраїнську основу української літературної мови і показати мішаний східно-західний характер цієї мови <g/> .
doc#9 <p> Тогочасний підхід до мовних явищ і питому вагу великоукраїнських мовних впливів добре характеризує мовна дискусія 1873 р. Започаткував її Є. Сакун своєю статтею <g/> : « <g/> Замітки о рускім язиці <g/> » <g/> , де виступав з програмою вироблення якоїсь синтетичної української літературної мови <g/> .
doc#9 <p> І це дуже важливо <g/> , бо це підготувало ґрунт для того <g/> , щоб пізніше <g/> , як говорив А. Кримський <g/> , « <g/> роки вавилонського полону української мови в Галичині <g/> »2 ( <g/> 1876— 1905 <g/> ) не минули марно для всієї країни і пішли на користь збагаченню спільної літературної мови <g/> .
doc#9 Вся літературно-видавнича діяльність <g/> , а тим самим відповідальність за розвиток української літератури <g/> , української культури і літературної мови переноситься на Галичину <g/> .
doc#9 Вся літературно-видавнича діяльність <g/> , а тим самим відповідальність за розвиток української літератури <g/> , української культури і літературної мови переноситься на Галичину <g/> .
doc#9 Позиція ця <g/> , одначе <g/> , цілком природна в людини <g/> , що протестувала проти розроблення української наукової або філософської мови <g/> , проти поширення сфер вжитку української мови взагалі і схилялася до того <g/> , щоб обмежити українську літературу народно-популярними виданнями <g/> . </p>
doc#9 Позиція ця <g/> , одначе <g/> , цілком природна в людини <g/> , що протестувала проти розроблення української наукової або філософської мови <g/> , проти поширення сфер вжитку української мови взагалі і схилялася до того <g/> , щоб обмежити українську літературу народно-популярними виданнями <g/> . </p>
doc#9 Виявом такої мовної програми була поява в мові П. Куліша великого числа церковнослов'янізмів <g/> , а в другу чергу з'явилися в ній і деякі елементи української мови XVI — XVII ст <g/> .