Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#6 Тільки особисто це було для нього кривавою виразкою на душі <g/> , бо він не народився в цьому світі <g/> , а приніс із свого дитинства те <g/> , що пізніше він назве “ <g/> бездушною приземністю [ <g/> insensitive earthiness <g/> ] української громади <g/> , в якій я виріс <g/> ” ( <g/> 43 <g/> ) <g/> .
doc#72 Досі raison d'etre української мови спирався на два арґументи <g/> .
doc#72 А це неминуче тягло за собою перегляд самого raison d'etre української літературної мови <g/> .
doc#26 ) </p><p> У вступному розділі Шевченко міркує — кажучи термінологією сучасних мовно-літературних дискусій на Україні — про « <g/> безперспективність <g/> » української мови <g/> , іншими словами <g/> , про твердження <g/> , що українська мова повинна поступитися російській <g/> , а література цією мовою приречена на зникнення <g/> .
doc#9 <p> М. Старицький саме й був визначним ватагом такого « <g/> вироблення <g/> » української літературної мови на Великій Україні <g/> .
doc#9 Образ такої « <g/> знегаличаненої <g/> » або « <g/> догалицької <g/> » української літературної мови треба шукати в провінціяльних виданнях <g/> , переважно науково-популярного характеру на зразок складеної « <g/> полтавською <g/> » говіркою « <g/> Химії <g/> » Мазуренка <g/> , де знаходимо такі слова <g/> , як грахвин ( <g/> карафка <g/> , рос <g/> .
doc#9 Навпаки <g/> , тут потрібна крайня обережність <g/> , бо все це робилося б поза народним ґрунтом <g/> , а отже <g/> , означало б відрив « <g/> закордонної <g/> » української літературної мови від питомої <g/> , відрив мови національної інтелігенції ( <g/> поскільки вона скупчена переважно в еміграції <g/> ) від мови народу на Великій Україні <g/> , сіяло б відрубність між окремими групами українців <g/> .
doc#81 Він став редактором важливих журналів <g/> , де провадив невхильно тверду партійну лінію <g/> , був « <g/> міні-амбасадором <g/> » української культури на Заході <g/> .
doc#38 <p> Яснішим починає ставати питання про « <g/> націоналізм <g/> » української опозиції до режиму літератури 20-х років <g/> .
doc#74 <p> Одночасно з процесом « <g/> пролетаризації <g/> » української культури безжально винищувано всі вияви спонтанної українізації <g/> .
doc#9 Навпаки <g/> , як ми бачили <g/> , большевизм приносить « <g/> розгаличанення <g/> » української літературної мови <g/> .
doc#9 <p> Праця адміністрації над « <g/> розгаличаненням <g/> » української літературної мови захопила не тільки словництво <g/> , а й синтаксу <g/> , і правопис <g/> , навіть питання артикуляційної бази — згадаймо відкидання можливосте наближення ненаголошеного о в вимові до у і визнання за можливе й мало не за нормальне його наближення до а <g/> !
doc#81 Коли геть пізніше <g/> , в воєнному <g/> , окупованому німцями Львові я прочитав книжки-памфлети Юрія Липи про розподіл Росії й призначення України <g/> , я довідався там про « <g/> телюричні сили <g/> » української землі <g/> , що породжує з себе українськість навіть у найчорніші епохи <g/> .
doc#9 Мова нашої газети для них зовсім чужа <g/> , нею обурюються й люди <g/> , які щиро хотіли б <g/> , щоб розвинулася наша преса <g/> »5. </p><p> Але попри всі труднощі перших кроків це був історично доконечний етап піднесення мови від хутора до масштабів справді всеукраїнської літературної мови — і тільки люди <g/> , далекі від практичної роботи <g/> , обмежені хуторянським животінням <g/> , могли журитися в цей час за втраченою нібито « <g/> полтавсько-київською чистотою <g/> » української літературної мови <g/> .
doc#65 Ось <g/> , приміром <g/> , одна із справді цінних позицій Інституту — книжка Віталія Скляренка “ <g/> Історія акцентуації іменників ä-основ української мови <g/> ” <g/> , що містить чимало нового й цікавого матеріялу й виявляє вищу від пересічної на Україні обізнаність на літературі предмету <g/> , теж видання 1969 року <g/> .
doc#76 <p> 4. Історія мовотворення взагалі <g/> , а української мови зокрема <g/> , включає процеси розпаду ( <g/> диференціяції більших мовних одиниць на менші <g/> ) <g/> , але не тільки їх <g/> .
doc#72 Затонський заявляє <g/> , що такий погляд виник на підставі помилкового припущення <g/> , наче носієм російської культури є пролетаріят <g/> , а української — селянство ( <g/> “ <g/> Будівництво <g/> ” 16 <g/> ) <g/> .
doc#74 Затонський заявляє <g/> , що такий погляд виник на підставі помилкового припущення <g/> , наче носієм російської культури є пролетаріят <g/> , а української - селянство <g/> .
doc#72 Лотоцький 3 <g/> , 17 <g/> , 49 <g/> ) <g/> , імовірно через недостатнє знання російської мови ( <g/> хоч Дорошенко [ <g/> 1949 <g/> , 83 <g/> ] згадує <g/> , що вони добре володіли російською <g/> , а української вживали з переконання <g/> ) <g/> .
doc#72 1917 р. в Києві постала Всеукраїнська Церковна Рада <g/> , що мала на меті осягнути автокефалію української Православної Церкви <g/> , але ієрархи російської Церкви відмовилися висвятити єпископів для української і справа затрималася на кілька років ( <g/> до кінця 1921 р. <g/> ) </p><p> Грошову систему України започатковано декретом Центральної Ради з 6 січня 1918 р. про випуск українських банкнот <g/> , які вводилися в обіг побіч російських <g/> . </p>