Корпус текстів Юрія Шевельова (Шереха)
This action may take several minutes for large corpora, please wait.
doc#9 Отож таки й здається <g/> , що уважне єднання лівобережного гомону з правобережним було б найкориснішим при знаходах та упорядкуванню нашої літературної мови <g/> »2. </p><p> Не можна виразніше висловити гадки про синтетичність говіркової основи української літературної мови <g/> .
doc#25 “ <g/> Киевская старина <g/> ” 1893 <g/> , 9. Міркуваня з приводу нарису української діялектології А. Соболевського <g/> , в дійсності свого роду конспект української історичної фонетики <g/> . </p>
doc#25 Справді <g/> , це кардинальні питання звукового розвитку української мови <g/> , і тому увага до них природна <g/> : розвиток і з старих Ҍ <g/> , е <g/> , о і — проблема ствердіння приголосних перед е <g/> , и. На насвітлення їх у Михальчука ми і кинемо тепер погляд <g/> , згадавши тільки <g/> , що мало не всі інші питання української історичної фонетики <g/> , особливо щодо голосних <g/> , знайшли своє хоч коротке насвітлення в Михальчука <g/> . </p>
doc#72 Улюбленим маневром крайньо правих у Думі було виставити котрогось депутата від українських селян виступити проти української мови <g/> ; кілька разів їм це вдалося зробити ( <g/> див <g/> .
doc#10 Останнє вона визнає за нехарактеристичне для української мови в реченнях на -но <g/> , -то <g/> , але не через особливий дух української мови <g/> , а через активний <g/> , а не пасивний <g/> , на її думку <g/> , характер цього типу речень ( <g/> 24 <g/> , 23 <g/> ) <g/> .
doc#13 Він зродився з чужинецьких перекотів через пошматоване тіло України <g/> , він — це новий варіянт Маланюкового степового прокляття людини української <g/> . </p>
doc#72 Уряд ставився вороже і до української <g/> , і до російської мови та фактично заборонив їх уживати <g/> .
doc#72 Осяги українізації <g/> , якими б малими вони не були <g/> , в царині запровадження української мови як засобу щоденного спілкування по містах зведено нанівець <g/> .
doc#36 <p> 4 </p><p> Шевченко почав писати й друкуватися в добу <g/> , коли основним напрямом української літератури був романтизм <g/> .
doc#65 <p> Тарасюк <g/> , викликаний тепер на дискусію <g/> , твердить <g/> , що заник твердої вимови зубних приголосних перед і шириться і є “ <g/> справжній факт сучасного українського усного літературного мовлення <g/> ” <g/> , а Шевельов заперечує це тому <g/> , що він “ <g/> відірваний від живої української мови <g/> ” ( <g/> с. 47 <g/> ) <g/> .
doc#47 У порожнечі <g/> , що створилася була <g/> , серед неприйнятних для поетки американців і української еміграції <g/> , що згодом масово пішла на асиміляцію <g/> , не було більше захисту від травми « <g/> щасливого <g/> » дитинства <g/> .
doc#91 Поява кожної української книжки — це гра позитивного й негативного <g/> .
doc#74 В 1926 році пов'язування української мови й культури з селом рішуче відкинено <g/> , [ <g/> 24 <g/> ] як і твердження про вищість російської культури й мови <g/> .
doc#81 Чинники моєї зміни мені тепер ясні <g/> : перша зустріч з українською стихією в студентські роки ( <g/> хай не найкраще репрезентованою <g/> ) <g/> , викладання української літератури й мови і — далеко не найменше — початок переслідувань української культури <g/> , відчуття комплексу underdog <g/> .
doc#51 „Курс історії українського язика <g/> ” Євгена Тимченка ( <g/> 1928 <g/> ) і „Історія української мови <g/> ” П. Бузука ( <g/> 1927 <g/> ) <g/> , бувши й досі найкращими загальними курсами історії української мови <g/> , не відзначаються великою оригінальністю й не піддають традиційну схему історії української мови жадному радикальному переглядові <g/> .
doc#84 Чи проголошення української держави тоді було актом державної мудрости <g/> , чи воно було виявом хлопчачого змовництва <g/> , — це для нас тут не важить <g/> .